Протоієрей Богдан Никорович — настоятель церкви мучениці Параскеви-П’ятниці ПЦУ у Довпотові. А ще він — учасник бойових дій, служив в Афганістані.
Отець Богдан Никорович розповідає:
— Юнаком я дуже хотів служити в елітних військах. Навіть у військоматі сперечався: якщо не потраплю у десантні війська, то втечу. На що мені лаконічно відповіли: “То будем судить”.
Богдан потрапив до спортивної роти в Івано-Франківську. Якось до них у частину прийшов капітан десантних військ і сказав, що повинен посадити їх на поїзд “Івано-Франківськ – Москва”. Та з Москви солдат перевезли до тули. Там було три місяці “учебки”.
— На “учебці” ми вже розуміли, що нас готують до Афганістану, — пригадує. — Бо навчання було специфічним. Але повідомили нас про те, що нас відправляють на війну аж після закінчення навчання.
Богдан Никорович із дружиною, наші дні
Про дні на війні отець не розповідає. Тільки відзначає, якою радістю для всіх, хто чекав з війни солдатів, була звістка про закінчення виведення військ з Афганістану — у світлий празник Стрітення Господнього. Проте констатує, що це не правда, що 15 лютого 1989 року афганську землю залишив останній радянський військовий. Ще багато хлопців продовжували боротьбу в афганських горах — бо просто не знали, що війна закінчилася. А скільки тих, хто залишився в полоні.
— Неправда, — каже. — Як і неправдива думка, що в Радянському Союзі після однієї війни солдатів ніколи не відправляли на іншу. Я додому повернувся аж 25 серпня — дослужував термін у Нагірному Карабасі. Там дві “братні республіки” — Азербайджан та Вірменія — ділили території. А батьки тим часом шукали мене по військкоматах, бо не знали: їх син зник безвісти чи загинув. А я з Божою допомогою повернувся додому живим. А в сусідньому селі Текуча (Косівський район, — ред.) з Афганістану восьмеро хлопців привезли в цинкових трунах.
Після армії Богдан Никорович два роки провчився у Харківському юридичному інституті.
Після армії о. Богдан два роки провчився у Харківському юридичному інституті, але зрозумів, що це — не його:
— Благодать Божа вибрала для мене інший шлях. І я вступив до духовного навчального закладу.
о. Богдан Никорович на презентації книги “Та війна з нами назавжди”, 13 лютого 2020 рік.
Довідка. Богдан Никорович, як пише Православ’я на Прикарпатті, був висвячений у сан священника 8 червня 1994 року митрополитом Андрієм (Абрамчуком). З 1994 до 2000 року був настоятелем Свято-Успенського храму села Діброва та Свято-Димитріївського храму села Довжка Калуського району. З 2000 року є настоятелем храму мучениці Параскеви-П’ятниці Православної церкви України, що у Довпотові.
Церква мучениці Параскеви-П’ятниці, с. Довпотів
