У Карпатах є багато чого таємничого незвіданого, часом і містичного. Високі і неприступні скелі, загадкові озера, де народжується град, праліси, де й бувалих туристів бере “блуд”, стрімкі ріки та водоспади на них, які зачаровують з першого погляду і назавжди. Багато таємниць зберігають Українські Карпати і під землею.
Деякі з печер Карпатських гір давно відомі і місцевому населенню, і туристам. Про інші — тільки нещодавно довідалися. Одні просто слугували укриттям для вівчарів, в інших жили печерні люди, переховувалися опришки та повстанці, про деякі невідомо майже нічого, бо ще недосліджені.
Пропонуємо нашим читачам онлайн-екскурсію печерами Карпат. А ще — дізнатися, де, можливо, заховали золото Олекса Довбуш та тамплієри.
Печера Попелюшки: Молдова-Україна
Статуя Попелюшки у Печері Попелюшка
Еміл-Раковіце або Попелюшка — це карстова печера, вхід до якої розташований поблизу села Кріва, що у Молдові. Проте основна частина самої печери — в Україні. І не так давно у селі Подвірне Новоселицького району Чернівецької області розкопали до неї ще один вхід — уже з української сторони. Ймовірно, печера проходить і під румунською територією.
Довжина розвіданих ходів печери складає приблизно 91 кілометр, повідомляє Путівник Карпатами. Попелюшка є третьою за довжиною гіпсовою печерою у Європі і 25-ю у світі. Офіційно відкрили печеру у 1977 році. А оскільки вхід до неї був дуже брудний, її нарекли Попелюшкою. До середини ХХ століття печера була затоплена водою. Коли вода спала, перед українськими та молдавськими вченими-спелеологами відкрилося справжнє підземне царство. Зали та галереї покриває шар глини, тут є відтінки червоного, білого, чорного, зеленого, блакитного. У печері виявили понад 60 озер. Їм, як і залам печери, дали оригінальні назви — озеро Наутілус, озеро Динозаврів, зал Попелюшки, зал Вчених тощо. На деяких маршрутах встановлені незвичайні фігури з печерної глини. Є й статуя самої Попелюшки.
У печері знайшли мінерал бернесит. Зазвичай він зустрічається на дні глибоких океанських западин. Також у печері Попелюшка зафіксовано скупчення радону – радіоактивного газу. Печера "Попелюшка" розглядалась як претендент в конкурсі "Сім природних чудес України".
Майте на увазі, що потрапити в печеру можна тільки під наглядом фахівців і з відома прикордонників. Проходження по маршруту займає 14-15 годин. Переглянути готелі поруч
Печери Буковинка та Баламутівська
Буковинка
У Новоселецькому районі є ще одна цікава печера — Буковинка. Вона розташована за 1,5 км на південний захід від села Стальнівці. Має й іншу назву — печера Мертвої лисиці. Її виявили чернівецькі спелеологи в лютому 1976 року в стінці кинутого гіпсового кар’єру.
Буковинка — це система із двох печер, які мають окремі входи та свої ходи, але пов’язані між собою, бо входять до одного карстового масиву. Печера Буковинка є триповерховим лабіринтом, довжина якого більше п’яти кілометрів. Нижній поверх повністю затоплений.
Саме тут уперше на Буковині знайшли сталактити. У Буковинці є кілька озер з мінералізованою водою. Взимку біля входу до печери утворюються крижані сталактити і сталагміти. Печера є притулоком кажанів.
Баламутівська печера
Баламутівська печера знаходиться в Заставнівському районі Чернівецької області, неподалік від північно-східної околиці села Баламутівка.
Вхід до печери міститься у верхній частині правого схилу долини Дністра. По суті, це є великий просторий грот. Сама Баламутівська печера відносно низька і вузька. На дні є багато гіпсових брил.
Під час археологічних досліджень у гроті виявили настінні малюнки періоду мезоліту (12—10 тисяч років до нашої ери), які мають велику археологічну та історичну цінність, хоча й погано збереглися — через вільний доступ відвідувачів до печери. Баламутівська печера має статус геологічної пам’ятки природи державного значення.
Загадкова пам’ятка кам’яного віку: печера Молочний Камінь
Печера Молочний камінь
Геологічна пам’ятка природи — карстова печера Молочний Камінь — утворилася в однойменній вапняковій скелі, білуватий колір якої нагадує молоко. Входить до складу Карпатського біосферного заповідника.
Екостежка до печери Молочний камінь починається в селі Велика Уголька Тячівського району, що на Закарпатті. Стежка проходить через незайманий буковий праліс, внесений до світової спадщини ЮНЕСКО. Заблукати, як пише Депо Закарпаття, майже неможливо, адже маршрут позначений кількома табличками. Перепад висот на маршруті — до 400 метрів.
У кам’яний вік печера була домівкою та надійним захистом для первісної людини. Її загальна довжина сягає понад 92 метри. Знахідки епохи верхнього палеоліту, виявлені тут, археологи датують 26-25 тисяч років до нашої ери, вказано на Поталі археології Закарпаття. Зокрема, тут знайшли сліди вогнищ, кістки печерного ведмедя, крем’яні знаряддя.
Вхід до печери широкий і прямокутний. Сама печера двоярусна, з двома ходами, що розходяться від входу. Короткий західний хід — глухий кут, а східний переходить у доволі просторий зал. Він з’єднаний вузьким коротким ходом ще з одним невеликим залом, долівкою якого тече невеликий струмок. На висоті 10 метрів над першим залом є другий поверх печери, що веде вглиб.
У печері Молочний Камінь є кілька цікавих скупчень сталактитів. Милуватися цією красою можна годинами.
Печера Дружба (Романія): вертикально вниз
Печера Дружба (Романія)
Карстову печеру в Українських Карпатах у давнину називали Романія, у радянську добу перейменували в Дружбу. Вона вважається однією з найглибших вертикальних печер у Карпатах. Загальна довжина її ходів, як пише Вікіпедія, — понад кілометр, а глибина — 46 метрів. Розташована печера в буковому пралісі на північній околиці села Мала Уголька, що в Тячівському районі Закарпатської області (екостежкою до Карстового моста), сформована в юрських вапняках.
Вхід у печеру Дружбу розташований на дні карстової лійки. Це — кам'яний природний колодязь завширшки 1,5-2 метри і завглибшки 20 метрів. На дні колодязя розташований великий зал, завалений брилами — наслідок обвалу підмитого дощами купола печери. Із залу в різні боки розходиться кілька коридорів. Температура повітря в печері — не більше +8,5 градусів. У печері живуть 8 червонокнижних видів кажанів.
Північна частина печери помережана сталактитами. Частина з них обвита – геліктитами — переплетеними між собою кам'яними трубочками. Кажуть, що ця частина залу схожа на вітрину ювелірного магазину пише Захід.net. Здалеку зала схожа на дві кам’яні квітки, які у напівтемряві окутані маленькими променями сонячного світла. Одна з них нагадує айстру, інша — троянду, що розпускається. Уся ця краса промениться блиском найдрібніших кальцитових кристалів та сріблястих краплинок води, які звисають із кінчиків сталактитів.
Ще печеру Дружба називають Печерою прозорих стін, оскільки вони покриті молочно-білим прозорим кальцитом і складається враження, ніби вони прозорі.
Вхід до печери з міркувань безпеки огороджений, а усі охочі побачити печеру всередині повинні взяти дозвіл у адміністрації Карпатського біосферного заповідника. Але навіть із дозволом спускатись у печеру можна лише із провідником.
Система печер урочища “Червлений камінь”
Взгалі-то на закарпатській Тятіщині печер чимало. Не так далеко від “Дружби” — біля села Нересниця — знаходиться урочище Черлений камінь, відоме своїми чотирма великими кількаповерховими печерами. Їх загальна довжина — від 200 до 700 метрів. Породи печер Черленого Каменя мають характерний темно-червоний колір через присутність у них залізної руди; в печерах також багато глини.
Печери відносно молоді, закладені переважно по тектонічних розломах пород. На це вказують довгі прямі паралельні ходи, висота яких сягає трьох-п’яти метрів, хоч подекуди їх розміри неможливо визначити, бо деякі тріщини поступово звужуються до непролазних, пише psloboda.at.ua, місцями перекриваються кам’яними завалами та глиняними висипками, створюючи заплутані кількасотметрові ярусні печери.
У 2005 році ужгородський спелеоклуб знайшов прохід між печерами Нова та Каньйон. А вже в 2009 році ужгородсько-литовська команда спелеологів довела, що всі чотири печери є однією системою, розкопавши метр глиняно-кам’яного завалу, пише Закарпаття.net. Печера вважається перспективною, адже довжина об’єкта буде збільшуватися й надалі.
Найбільшою печерою урочища Черлений Камінь є Сифон. Її глибина — 59 метрів. Верхня частина складається з невисоких залів із великою кількістю каміння, брил, плит, що утворилися внаслідок обвалів ходів, а нижня і середня частини – вертикальний розлом. На переході з верхньої до середньої частини печери на стінах із тріщин з’являються сталактити та ребристі вертикальні натеки. У самому низу печери є хід, заповнений водою та рідкою глиною.
Найбільшу популярність серед туристів здобула Верхня печера. Однак, зважаючи на велику кількість вертикальних ходів, для відвідування необхідна хороша фізична підготовка та спеціальне спорядження.
Печерний комплекс “Скелі Довбуша”: місце сили та легенд
Скелі Довбуша. Вид з головної скелі
Скелі Довбуша, що знаходяться на межі Івано-Франківської (поблизу містечка Болехів та села Бубнище) та Львівської областей (неподалік села Труханів), є одним з найпопулярніших туристичних об’єктів Карпат.
Комплексна пам'ятка природи “Скелі Довбуша” — це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м. Вони утворились більше 70 мільйонів років тому на дні прадавнього моря. Кам'яний лабіринт завширшки 200 м тягнеться серед буково-смерекового лісу майже на 1 кілометр. Археологи, вивчивши вибиті в каменях печери, зруби, пази, східці, доводять, що скелі використовувалися людьми, які жили тут у Х ст., під помешкання та в ролі фортеці. А в X–XII століттях тут існувало язичницьке святилище. Сакральне городище з трьох боків оточене скелями, а з четвертого боку обмежене валом. У скелях вибиті три печери, на стінах яких зображені солярні знаки, поглиблення у формі долоні, личини. Поруч розташований великий курганний могильник, інформує Вікіпедія.
За переказами, у XVII–XVIII столітті опришки використовували печери біля Бубнищ як сховище. Саме на честь легендарного опришка Олекси Довбуша і названий унікальний скельний комплекс — неповторне за своїми формами і розташуванням нагромадження гігантських скель, каменів, що нагадують дивовижних істот, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками. А ще кажуть, у печері на вершині однієї зі скель — Великому Одинці — зберігаються заховані скарби, відібрані Довбушем у польських панів.
До речі, скелі схожого типу з такою самою назвою є в містечку Яремче, тому не переплутайте!
Чиї таємниці приховує печера Чорної гори у Виноградові: тамплієрів чи фашистів?
Древнє закарпатське місто Виноградів (до 1945 року — Севлюш) розкинулось у підніжжі Чорної гори Ця гора — це не тільки ботанічний заказник з унікальним рослинним і тваринним світом. Вона відома, насамперед, тим, що на у ній є печера “Морське око”. Вхід до печери, яка вирубана у горі вулканічного походження, досить маленький, але за ним відразу відкривається доволі великий простір. Печера простягається вглиб приблизно на 30-50 м, далі вона затоплена. Спроби викачати воду виявились марними, — підземні води не хочуть її покидати, пише Портал археології Закарпаття.
Місцеві жителі кажуть, що якщо запустити в печері у воду качку, вона випливе в річці Тиса, що тече поруч. А ще, за переказами, в печері встановлені масивні залізні двері, які ніхто не може відкрити, а поруч з печерою у роки ІІ світової війни була німецька вишка охорони. Та й зараз, через сильне електрико-магнітне поле, у печері швидко гаснуть ліхтарики. Тож вважають, що печеру затопили навмисне, аби приховати щось дуже цінне. Можливо, награбовані фашистами скарби або, навіть, золото тамплієрів. Доказом цього є вирубані на стінах печери мальтійські хрести та наявність сифонів — стрімких заглиблень у печері. Кажуть, що так тамплієри влаштували смертельні пастки: сифони заповнили водою, а в повітряному просторі між ними розвіяли хімічну речовину, яка забирає життя з першим подихом.
Щоправда, археологи стверджують, що тамплієрів на Закарпатті не було ніколи, а печеру вирубали професійні майстри-мулярі тоді, коли зводили виноградівський замок Канків. Проте Тамплієрська легенда Чорної гори є (тут і золото, і лицарі, і кохання, і смерть) є значно привабливішою для туристів.
Печера на Чорній горі “Морське Око” входить до переліку туристичних маршрутів Виноградова. Відпочинок з комфортом можна замовити на Booking.com.
Печери... Здебільшого, це царство мороку й постійної вологості. Світ, повністю закритий від сонячного проміння. Тут ти починаєш жити зовсім в іншому ритмі й плині часу. Але пам’ятайте: печери — це окремий світ, збалансована екосистема. Тому потрібно не тільки дбати про власну безпеку, а й обережно ставитися до їхнього середовища та унікальних мешканців.
