Тривалий час, понад десять років, працівники Історико-меморіального музею Степана Бандери (с. Старий Угринів) здійснювали заходи з виявлення місць загибелі провідного складу підпільників Карпатського краю ОУН та пов’язаних з ними низових ланок підпілля, які загинули під час проведення широкомасштабної чекістсько-військової операції в листопаді 1950 року.
В ході численних пошукових експедицій вдалось виявити в гірському масиві за селом Закреничне, неподалік селища Перегінське, місце, де 10 листопада 1950 року загинуло п’ятеро підпільників на чолі з Дмитром Юрківим-«Перемогою», технічним референтом пропаганди Калуського надрайонного проводу ОУН. Там ми встановили пам’ятний хрест.
Впорядкували, оновили пам’ятний хрест, встановили інформативні таблиці на місці загибелі восьми підпільників на чолі з Степаном Слободяном-«Єфремом», провідником Карпатського краю ОУН, в урочищі Глибокий потік над селами Бережниця і Старий Угринів. Проводячи подальші дослідження архівних документів, на нинішній день вдалося по псевдах ідентифікувати всіх загиблих в цьому бою.
У селі Острів встановлено пам’ятний хрест
Цієї осені до подальших пошукових дій з встановлення місця загибелі члена Карпатського крайового проводу ОУН і, водночас, Станиславівського окружного провідника ОУН Богдана Трача-«Дуная», окрім нас, активно долучились Калуський осередок політичної партії «Національний корпус», керівник Михайло Гресько, та обласне комунальне підприємство «Пам’ять», керівник Василь Тимків.
Численні пошукові експедиції теренами Галицького району, в ході яких зустрічались із старожилами та краєзнавцями сіл Сівка Войнилівська, Колодіїв, Курипів, Пукасівці, Острів, Перлівці, зумовили нас, ініціативну групу, прийняти рішення про встановлення пам’ятного хреста в центральній частині с. Острів. Безпосереднього місця бункеру виявити поки що не вдалось.
Під час пошукових експедицій ми отримали підтримку місцевих жителів. Хочемо висловити подяку Марії Антонів (с. Сівка Войнилівська), Ярославі Чернезі (с. Колодіїв), Івану Лесіву (с. Темирівці), о. Степану (пароху с. Острів), Володимирі Сидорик (с. Перлівці).
Всі фінансові видатки з виготовлення і встановлення пам’ятного хреста взяв на себе Михайло Гресько.
28 листопада 2021 року, в роковини загибелі підпільників, в с. Острів, за участі громадськості краю та духовенства, відбувся чин освячення пам’ятника та поминальна панахида за загиблими підпільниками ОУН.
Чин освячення здійснили о. Степан (парох с. Острів) та о. Ярослав (парох с. Старий Угринів). В часі поминальної панахиди почесну сальву виконали члени громадської організації «Незламна нація», керівник Олександр Данилюк.
У заході взяли участь працівники Історико-меморіального музею Степана Бандери (с. Старий Угринів), Перегінська станиця Братства вояків ОУН-УПА, Голова Всеукраїнського Братства вояків ОУН-УПА Богдан Борович, Братство вояків ОУН-УПА Карпатського краю, Івано-Франківське обласне комунальне підприємство «Пам’ять», Калуський та Вигодський осередки політичної партії «Національний корпус», жителі довколишніх сіл.
З вступним словом розпочав захід Михайло Гресько. Історичну довідку про загиблих та етапи пошукових заходів озвучив Степан Лесів. Слово до присутніх промовила племінниця сотенного УПА Андрія Марійчиного-«Тютюнника» – Марія Антонів. Рядки патріотичної поезії представила учасникам заходу поетеса Ярослава Чернега. Патріотичні та повстанські пісні виконали хор Братства вояків ОУН-УПА селища Перегінське, керівник Ярослав Люльчак та артист Національного ансамблю «Гуцулія» Іван Гриньків (с. Новиця).
Завершився захід Гімном українських націоналістів, авторства Олеся Бабія, «Зродились ми великої години». Після завершення офіційної частини заходу над цим невеликим селом на березі р. Дністер ще довго лунали повстанські пісні.
Обставини загибелі Богдана Трача-«Дуная»
Карпатський крайовий провід ОУН розроблявся по агентурній справі «Верховинці». Матеріали цієї справи за осінь 1950 року допоможуть частково розкрити обставини загибелі членів цього проводу ОУН.
Внаслідок чекістсько-військової операції 20 жовтня 1950 року біля підніжжя г. Корметура неподалік с. Шешори Косівського району, під час якої загинули члени Карпатського крайового проводу ОУН: Василь Савчак-«Сталь», окружний провідник ОУН Буковини, Григорій Легкий-«Борис», провідник Коломийського окружного проводу (ОП) ОУН та інші підпільники, емдебисти отримали важливу інформацію, зокрема, паролі, до осіб, які проживають легально в районному центрі Перегінське і утримують пункти зв’язку Карпатського крайового проводу ОУН. Хоча про те, що Степан Слободян-«Єфрем» зі своєю групою переховується в горах Перегінського та суміжних з ним районів радянські спецслужби знали значно раніше.
У Станіславському обласному управлінні МДБ було прийнято рішення на початку листопаді того ж року провести операцію з ліквідації «Єфрема» та інших членів крайового проводу ОУН, пов’язаних з ним, базуючись на увесь накопичений масив інформації, зокрема, і отриману від осіб, що утримували пункти зв’язку в смт. Перегінське.
Агентура МДБ в цей час повідомляла, що через важкі умови побуту в горах, які спричинені численними облавами, боївка крайового провідника ОУН змушена буде перейти на зимівлю в рівнинну місцевість Калуського або Перегінського районів.
Підготовляючи чекістсько-військову операцію на Калущині, було проведено заходи з ліквідації легальних зв’язків провідників підпілля. Внаслідок цього арештовано 46 учасників ОУН і виселено 252 родини, які надавали підтримку підпіллю.
Проведення операції передбачалось здійснити методом аналогічним тому, який застосовувався кількома тижнями раніше на Коломийщині (де загинув «Сталь», «Борис» та інші), зокрема, шляхом нанесення цілого ряду послідовних ударів по місцях ймовірного переховування провідників підпілля і їхніх охоронних боївок.
Для участі в операції було залучено 60 осіб оперативного складу МДБ, три резервних батальйони і зведений загін 215 стрілецького полку (СП) 82 стрілецької дивізії (СД) внутрішніх військ (ВВ) МДБ, загальною кількістю понад 100 солдат і офіцерів під загальним керівництвом заступника начальника управління МДБ полковника Калганова і військового командира начальника штабу 82 СД ВВ МДБ полковника Сєргєєва.
Перший день операції 8 листопада приніс певні результати.За планом проведення першого етапу розшукових заходів в місцях можливого базування члена Карпатського крайового проводу ОУН Богдана Трача- «Дуная» і, одночасно, Станиславівського окружного провідника ОУН, у Чорному лісі біля с. Грабівка був виявлений бункер, в якому знищили двох підпільників: референта СБ Галицького районного проводу (РП) ОУН Михайла Бойчука-«Зенка» і його охоронця «Івана», а також зруйнували продуктовий бункер-склад і п’ять порожніх бункерів, підготовлених до зими.
Одночасно в смт. Перегінське здійснена спроба за пароляи, які знайдено у «Сталя» і «Бориса», обумовити зустріч з «Єфремом». Однак позитивного результату вона не дала. Як згодом з’ясувалось, ці паролі обумовлені були на весну 1951 року. Крім цього арештовано 24 особи, які підтримували контакт з підпіллям ОУН і безпосередньо з керівником охоронної боївки «Єфрема» – Дмитром Мельником-«Тарасом».
За їхніми свідченнями вдалось вийти на бункер в лісі біля с. Ясень. 10 листопада під час запеклого бою загинули 5 підпільників: Дмитро Юрків-«Пісня», технічний референт пропаганди Калуського надрайонного проводу (НП) ОУН, Іван Ганцюк-«Вітер», референт СБ Перегінського РП ОУН, його охоронець Микола Мельникович-«Дід», машиністка районного проводу ОУН Анна Петриній-«Ксеня» і зв’язкова Олена Мельникович-«Надя».
Продовжуючи пошуки у місцях можливого базування провідного складу Калуської округи ОУН на території сіл Новиця і Зелений Яр, емдебисти заарештували зв’язкову Калуського НП ОУН Володимиру Мельник. На підставі її свідчень, а також даних агентурної мережі, сплановано облаву на лісовий масив біля сіл Бережниця і Угринів Старий. У цю місцевість перекинули зведений загін 215 СП 82 СД ВВ МДБ чисельністю понад 200 солдат і офіцерів під загальним керівництвом начальника відділу УМДБ майора Качура і зам. командира 215 СП ВВ МДБ майора Макарова.
Облава, яка підійшла одночасно зі сторони Старого Угринова і Бережниці вдосвіта, близько п’ятої години ранку 18 листопада 1950 року, точно знала, де розташований бункер і мала добрі орієнтири, бо навіть сніг, що вночі випав, не став на заваді під час пошуків.
Про те, що підпільники вчинили відчайдушний спротив і пробували вирватись з оточеного бункера, свідчать звіти МДБ. Бій тривав близько півтори години і вщух, коли на дворі заледве починало сіріти.. Під час бою всі підпільники загинули. Були втрати і серед облавників. Дружина «Єфрема» і член Карпатського крайового проводу ОУН Марія Німа-Слободян-«Марта» під час спроби вирватись з бункера вбила офіцера МДБ. Ще один солдат з військ МДБ був поранений в цьому бою.
За час проведення операції з 8 по 18 листопада всього знищено 15 підпільників, арештовано 24 особи, які належали або активно допомагали підпіллю ОУН. Виявлено і знищено 50 бункерів і 4 продуктові бункери-склади. Крім цього вилучено 3 кулемети, 7 гвинтівок, 5 автоматів, 15 пістолетів, 2 друкарські машинки, 1 типографію, 4 радіоприймачі і велику кількість документів підпілля ОУН.
Проводячи подальші заходи із встановлення місць перебування Богдана Трача-«Дуная», емдебисти від знову завербованих агентів «Ворона» і «Ольга» отримали дані про те, що в зв’язку з операціями в районі Чорного лісу він зі своєю охороною відійшов і займається перевіркою роботи надрайонних і районних проводів ОУН на місцях їх дислокації.
Ці дані підтверджувались також двома «штафетами» (письмовими записками) захопленими Станіславським РВ МДБ під час проведення чекістсько-військової операції в с. Клузів. Одна з «штафет» написана окружним провідником «Дунаєм» на адресу підпільника «Лис», якого він викликав до себе на зустріч. («Лис» - Петро Гунда, зв’язковий Станиславівського окружного проводу ОУН, загинув 2.06.1951 р. на полонині Ключ біля с. Максимець). Із цієї «штафети» стало зрозумілим, що «Дунай» в жовтні перебував на місці базування референта СБ Станиславівського РП ОУН Василя Юрцуняка-«Гарта» (загинув 29.11.1950, біля с. Колодіївка Станіславського р-ну в урочищі Стінка).
На підставі цих даних начальникам РВ МДБ, території яких по оунівському поділу входили у склад Станиславівського ОП ОУН, були дані вказівки активізувати чекістсько-військові заходи в місцях ймовірного базування районних проводів ОУН, маючи на меті зліквідувати «Дуная».
28 листопада 1950 року Галицьким РВ МДБ від агентів «Надія» і «Колосова» отримано дані про те, що провідник Галицького РП ОУН Петро Склеповий-«Мамай» зі своєю охороною базується у лісовому масиві між селами Острів і Курипів Галицького району.
На основі отриманих даних того ж дня силами зведеного відділу другого стрілецького батальйону ЗЗЗ СП ВВ МДБ кількістю 45 осіб під керівництвом заступника начальника Галицького РВ МДБ старшого лейтенанта Цимбала організовано і проведено чекістсько-військову операцію, в ході якої знайдено бункер і зліквідовано підпільників. Серед них:
- член Карпатського крайового проводу ОУН, провідник Станиславівського окружного проводу ОУН Трач Богдан Томович, 1923 р.н., “Дунай”, “Бодьо”, “Юра”, “Ю-2/22”;
- дружина “Дуная”, машиністка Станиславівського окружного проводу ОУН Срібна Марія Дмитрівна, 1928 р.н., “Віра”, родом із м. Надвірна;
- провідник Галицького районного проводу ОУН – Склеповий Петро Миколайович, 1920 р.н., “Мамай”, “Скала”, родом із с. Підпечари;
- охоронець “Мамая” – Савчук Петро Пилипович, 1930 р.н., “Ярко” , родом із с. Пукасівці (молодший брат Михайла Савчука-«Вія», референта пропаганди Галицького РП ОУН, загиблого 3.03.1949 р.).
- станичний ОУН Лисак Михайло Онуфрійович, 1917 р.н., «Вітер», родом із с. Залуква.
Під час ліквідації групи “Дуная” з бункеру вилучено: один ручний кулемет, 4 автомати, 1 гвинтівку, 5 пістолетів, 6 гранат, 200бойових патронів, 2 радіоприймачі, друкарську машинку, велику кількість продуктів харчування і цінні оунівські документи.
Трач Богдан (1923 – 28.11.1950 рр.) – «Бодьо», «Дунай», «Юра», «Воля», «Ю-2/22».Коротка біографічна довідка
Народився у сім’ї священника, вихідця із с. Ямниця, що біля Станиславова. Закінчив Станиславівську гімназію. Член ОУН.
У 1942-1943 рр. – на службі в Українській допоміжній поліції в Чортківському районі на Тернопільщині. З наближенням фронту в 1943 р. повертається на Станиславівщину і вступає до лав Української народної самооборони (УНС).
З початком формування повстанських відділів на Станиславівщині обіймає пост бунчужного відділу «Змії» командира Василя Андрусяка-«Різуна». Наприкінці весни 1944 р. виконує обов’язки командира відділу «Змії», куреня «Скажені» групи «Чорний Ліс».
Під час рейду куреня на терени Дрогобиччини залишається працювати в Старшинській школі УПА «Олені-1», що діяла на Долинщині. Восени 1944 р. – командир вишкільної сотні старшинської школи «Олені-2» у званні старшого булавного.
По завершенні роботи старшинської школи скерований для роботи у штабі ВО 4 «Говерля», в 1945 р. призначений ад’ютантом командира ВО 4 «Говерля» Миколи Твердохліба – «Грома». Головним військовим штабом (ГВШ) УПА підвищений до звання хорунжого з датою старшинства 15 квітня 1945 р., а Наказом ГВШ УПА ч. 1/46 від 15 лютого 1946 р. підвищений до звання поручника з 22 січня 1946 р.
В серпні 1946 р. призначений командиром ТВ 22 “Чорний Ліс”. Восени 1947 р., після демобілізації останніх відділів УПА, переведений до теренової мережі підпілля ОУН. Призначений організаційним референтом Станіславського окружного проводу ОУН.
З початку 1949 р. по вересень 1950 р. одночасно виконував функції референта пропаганди цього проводу. Восени 1949 р. призначений на пост окружного провідника Станиславівської округи ОУН. Загинув у сутичці з чекістсько-військовою групою в бункері між селами Острів і Курипів Галицького району.
Лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги (від 22 січня 1946 р.).
