"Євшанів розмай”. У Калуші говорили про уродженця Войнилова Миколу Федюшку (Євшана)

Калуська центральна бібліотека ім. Т. Шевченка
Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 20.05.2019 11:09
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

У травні на Калущині з нагоди 130-ліття Миколи Федюшки (Лебедика, Явора, Євшана) проводять промоційний проект-місячник “Євшанів розмай”. Тож минулої п’ятниці, 17 травня, у Войнилові та Калуші відбулися спогадальні зустрічі "Світити життю попереду".

 Зі стоірнки "Особистість. Книгопростір. Час - Калуське міськрайонне відділення УБА"

У рамках цих зустрічей до Калуської центральної бібліотеки імені Т. Шевченка завітали гості — доцент літератури Дрогобицького ДПУ ім. І. Франка Олег Баган, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України Світлана Бреславська, заступник голови Спілки Василь Бабій, поетеса Неоніла Стефурак та вчитель Калуської гімназії ім. Д. Бахматюка, науковець, творчий натхненник “Євшанового розмаю” Віталій Півторак. Говорили про Євшана як європейського естета з українським серцем.

Музичний супровід здійснювали вихованки Калуської музичної школи, учениці 5 класу Калуської гімназії ім. Дмитра Бахматюка Марта Прокоп’юк (бандура) та Юлія Воробйова (вокал).

 Наталія Павлечко

Євшан помер від бактеріологічної зброї

“19 травня минуло 130 років, як заріздвянилося для розмаю українського національно-державницького духопростору імення Миколи з Федюшків у містечку Войнилові, який прибрав собі пізніше творчі імена Євшан, Лебедик, Явір”, — так почав зустріч Віталій Півторак.

Микола Федюшка був літературознавцем, критиком, публіцистом, перекладачем, він — із тих, хто сприяв перетворенню та модифікації свідомості читача і творця. Це людина з творчою душею, яка з крісом у руках стала на захист свого народу. Спершу брав участь у Першій світовій війні. Після поранення якраз і почалася його діяльність як критика та літератора. У перші дні виникнення Західно-Української Народної Республіки відразу став її оборонцем. Згодом був призваний до лав Української Галицької армії, разом з нею перейшов за Збруч. У цей час Євшан, як критик і публіцист, зовсім замовк. Тільки у роковини проголошення ЗУНРу, а це було 31 жовтня 1919 року, він виголосив на святі Галицької Армії у Вінниці свою відому промову “Великі роковини України”. Дослідники вважають цю промову вершиною його творчості.

Адже вже 23 листопада 1919 року Микола Євшан помер від епідемічного висипного тифу у Вінниці. Від цієї хвороби померли майже 10 тисяч вояків УГА. Тиф як бактеріологічну зброю розповсюдили більшовики. Зокрема, підіслали до військових переодягнених в українське вбрання дівчат. Щоб ті пригостили галичан інфікованим молоком.

“Критик дивовижного смаку”

Доцент Олег Баган говорив про Миколу Федюшку як критика-предтечу “Празької школи”. Він перший розгорнув боротьбу з народництвом. Вважав, що досить плакати і нарікати. Досить бути державою з комплексом жертви. Треба стати вольовим народом. І саме це повинні показувати письменники у своїй творчості. Микола Федюшка супроводжував Михайла Коцюбинського по Галичині, відкрив йому красу Карпатського краю. У Євшана є цікаві матеріали про Шевченка. І чи не вперше в критичних матеріалах він постає людиною психологічно умотивованою, а не дідом у каракулевій шапці. Федюшка критикував Панаса Мирного за надмірний соціалізм. На нього навіть дещо ображався Іван Франко. Євшан був добрим другом Сидонії Гнідої-Никорович та Ольги Кобилянської. Вони присвятили йому передовицю “Заповіт” (з його найпотужнішими тезами-заповідями з літературно-критичних праць) у першому виданні часопису “Самостійна думка” (1931 рік).

Олег Баган каже:

Микола Федюшка був критиком дивовижно тонкого смаку мав бездоганний художній смак. І його сучасники зауважували, що він, як критик, в дечому навіть перевершує Франка

Подружжя: так мало відведено для щастя

Поетеса Неоніла Стефурак повідала присутнім про трагічну долю дружини Миколи Євшана. Він познайомився з Стефанією Добрянською у Львівському університеті. Про неї відомо зовсім мало, тільки що була вчителькою. Разом вони були дуже мало. Тільки побралися, як його призвали до лав Української Галицької армії. Вона переїхала до його батьків у Войнилів. Це було у березні. А в червні її арештували поляки. Вона сиділа в Стрийській тюрмі разом із злодійками та повіями. А потім її відправи в табір смерті. І її слід зник назавжди.

“Не канути у небуття”

Світлана Бреславська, голова обласної спілки письменників України, розповіла про літературно-історичний альманах “Зродились ми великої години....”, який спілка видала у 2017 році. В альманасі зібрано перлини творчості Січових стрільців, вояків, які були, до всього, ще й письменниками — Олеся Бабія, Василя Вишиваного, Дмитра Макогона та ін. У збірнику є й стаття Миколи Євшана “Великі роковини України”.

“Щоб ім’я Миколи Федюшки жило, не щезло у забутті, потрібно про нього говорити”, — наголосив заступник голови обласної спілки письменників Василь Бабій. Він сподівається, що ім’я Євшана на Калущині дадуть котрійсь школі, ліцею чи бібліотеці.

Микола Федюшка був похований на горі за казармами у Вінниці. Зараз цих поховань уже немає. А там, де встановлений пам’ятний знак Січовим стрільцям та воякам ОУН-УПА, тільки умовне місце.

 Ольга Мірошниченко, сайт "Вежа"

У Войнилові Олег Баган, Світлана Бреславська, Василь Бабій та Неоніла Стефурак відвідали Войнилівський ліцей та виступили перед молодим поколінням містечка, яке дало життя Миколі Євшану.

 

 

Коментарі:

Останні новини