Надвірнянці відвідали місце розстрілу 12-ти своїх земляків у Новиці, в Добровлянах— їх могилу

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 18.10.2018 19:30
  • 0

Напередодні свята Покрови на Калущину приїхали надвірнянці — громадські діячі, краєзнавці, літстудійці «Бистріні». Вони відвідали музей-садибу родини Франків у Підгірках, оглянули експозиції і виставки, слухали розповіді засновниці музею Лідії Іваницької і нинішньої очільниці Наталії Мельник та голови Калуської міськрайонної «Просвіти» Лесі Кирилович. Далі маршрут надвірнянців проліг до Новиці та Добровлян, щоб вклонитися пам’яті своїх 12 юних земляків, членів ОУН, яких жорстоко розстріляли німці 4 грудня 1943 року в Новиці. Цей факт їм став відомим завдяки публікації у пресі журналістки Віри Перегіняк, жительки Новиці. Встановити імена і знайти родичів загиблих поставили собі за мету надвірнянка Людмила Трачук та її колеги— дослідники історії рідного краю.

Автоматні черги скосили хлопців

Віра Перегіняк провела для надвірнянців історичний екскурс Новицею, яка колись була містечком.  Журналістка розповіла про традиції Новиці як центру соляних промислів, а пізніше — садівництва. Щодо події, яка спонукала надвірнянців відвідати Новицю, Віра Перегіняк каже, що дізналася про неї з розповідей очевидців.

Молоді надвірнянські патріоти, котрі стали жертвами карателів у Новиці, очевидно, потрапили до їх рук у Надвірній. Як відомо, восени 1943 року на території Галичини німці запровадили надзвичайний стан і термінових судів безпеки, яким дозволялося засуджувати до страти людей за першою підозрою у причетності до підпілля, за невиконання німецьких наказів, за дезертирство із таборів праці або втечу з роботи в Німеччині. 11 листопада на Надвірнянщині гестапівці влаштували велику облаву, було арештовано десятки людей.

— Зі Станіславова хлопців привезли до Калуша разом із засудженими до страти учнями торговельки. Очевидно, ворог мав намір розстріляти хлопців у Сливках, де була філія торговельної школи. Однак обставини склалися інакше, — розповідає Віра Перегіняк.—Четвертого грудня 1943 року у Новиці падав сніг. У передобідню пору на центральній дорозі вище хати Осколіпів забуксували дві вантажівки, вкриті брезентом. Вийшов офіцер. За ним по команді повискакували гестапівці з кількома собаками. Офіцер щось знову скомандував і кілька гестапівців пішли догори, до церкви. Решта стали біля машини, з якої стрибали хлопці з табличками на грудях, із зав’язаними назад руками, деякі з них були у спідній білизні.

«Гестапівці перевели хлопців через дорогу і почали прив’язувати до слив, що росли на обочині. Один із в’язнів вирвався, з розгону вистрибнув на паркан волосної управи. Але собака вчепився йому за ногу і автоматна черга прошила його тіло», — розповів надвірнянцям 88-річний житель Новиці, очевидець події Микола Єфремович Осколіп.

Із церкви німці зігнали людей. До них звернувся офіцер: «Ці націоналісти будуть розстріляні і так буде з кожним, хто повстане проти німецької влади». Хтось із арештантів крикнув: «Слава Україні!». У відповідь — автоматні черги, які скосили хлопців. Гестапівці завантажили тіла на авто, розвернулися й поїхали на Калуш.

Добровлянські юнаки вночі похоронили розстріляних оунівців і встановили дубовий хрест

Як згодом з’ясувалося, у Добровлянах автівка звернула на Підмихайля. В урочищі «За границею» скинули тіла в окіп. «Ми з друзями, щоб не знали батьки, за слідами крові пішли на те місце,— згадує п. Осколіп.— Там ми побачили на снігу величезну червону пляму і чимдуж побігли додому».

«Невідомі імена всіх тих добровлянців, які не побоялися розправи, неподалік викопали яму і похоронили розстріляних хлопців, помолилися за їхні душі. Але відомо, що Михайло Коцан і Михайло Василів поїхати кіньми у Гутище, привезли дуба до столяра Івана Василіва (батька Марії Легенької, колишньої завідувачки Народного дому). Іван Василів зробив хрест, а хлопці вночі встановили його», — розповідає голова Добровлянського осередку «Просвіти» Марія Василів. Пізніше, у кінці 80-х років, Михайло Жовнірович встановив на місці захоронення хлопців кам’яний хрест.

Кожну кісточку  обмили свяченою водою, витерли вишитими рушниками і похоронили на цвинтарі як Героїв

У 1992 році члени калуського «Меморіалу», якими тоді керував Олекса Грабчук, разом із добровлянцями розкопали цю могилу. «Останки українських патріотів привезли до місцевого клубу, поскладали у труни. Приїхали жінки з калуського «Меморіалу», вони обмили кожну кісточку свяченою водою і витерли вишитими рушниками. Захоронення на місцевому цвинтарі відбувалося за участю священиків двох конфесій, хоча це був час великого протистояння. Прийшло дуже багато людей не лише з Добровлян, але й з Калуша та інших сіл», — згадує Марія Василів.

На могилі громада села поставила великий хрест, стилізований під березовий. На ньому — тризуб, обрамлений символічним терновим вінком. Щороку біля хреста священики відправляють панахиду. За могилою доглядають члени «Молодої Просвіти» (наставник Оксана Якимів) та школярі під керівництвом педагога-організатора Світлани Гулими.

Біля цього хреста на сільському цвинтарі надвірнянці помолилися разом з місцевим парохом о. Дмитром Сураком та добровлянцями за своїх юних земляків, які знайшли вічний спочинок на Калущині, посадили на їх могилі жовті і багряні хризантеми.

«Серце плакало на могилі дванадцятьох невинно убієнних. І серце співало: ми знайшли на Калущині чудових друзів!»

У Народному домі добровлянці презентували надвірнянцям  тематичну програму «Бійці, що мир несуть у наш край» за участю вокального ансамблю «Добровляночка», читців О. Чабанюк, с. Медзин, В. Федів, М. Знак, О. Король.

До організації програми активно долучилися сільський голова Василь Кучерак, депутат районної ради Микола Петрів, працівники бібліотеки і Народного дому. Микола Петрів вручив гостям книгу «Добровляни: крізь століття» та схему захоронення цвинтаря, на якому поховані хлопці з Надвірнянщини.

А надвірнянці подарували книги їх місцевих авторів для добровлянської «Просвіти», Народного дому, бібліотеки та школи.

Не забарилися відгуки надвірнянців про Калущину. На сторінках у Фейсбуку вони написали:

«Музей-садиба родини Франка. Перші зібірки поета в оригіналі, рояль родини Франка, предмети домашнього вжитку та старовинна колекція бойківської вишивки ручної роботи. Криниця, з якої поет пив водицю, та стежини, по яких він ходив».

«Добровляни. Сама назва села пахне миром, спокоєм, добротою. Серце плакало на могилі дванадцятьох невинно убієнних. І серце співало: чудові люди, гостинні, привітні!»

«

А це — мальовнича Новиця на Калущині, її неймовірна красива святиня, надзвичайно щирі і привітні люди. У Новиці у 1941-му було розстріляно 12 хлопців з Надвірнянщини. Живий ще свідок тих подій».

«Гостинність цього краю відчувалась всюди, де ми побували».

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції Kalushnews.city забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Коментарі:

Останні новини