Вячеслав Кредісов: “Калущина має ресурси, кадри, комунікації, щоб стати інноваційним Клондайком"

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 05.07.2019 14:58
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Вячеслав Кредісов – кандидат у народні депутати від нашого округу №85. Український політик і підприємець. У 2005—2006 роках — заступник міністра оборони з економічних питань. Заслужений економіст України, доктор економічних наук, професор Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. У Калуші прізвище Кредісова асоціюють із спортивно-оздоровчим комплексом “Акваторія” та ще двома проектами, які через різні об’єктивні та суб’єктивні причини наразі лише на початковому паперово-документальному етапі реалізації.

Та професора-киянина Вячеслава Кредісова, сина професора Анатолія Кредісова, з Калушем поєднує не лише бізнес.

— Тут моя сім’я, звідси родом моя дружина, тут живе її рідня. У Калуші у мене є ще одна велика сім’я — колектив “Акваторії”, яким я дуже пишаюся. Це — Віталій Лівшиць, Богдана Галайда  і всі майже 80 працівників, — розповідає Вячеслав Кредісов.  — “Акваторія” має 5 тисяч клієнтів, з них 1,5 тисячі — активних, які її відвідують систематично. Ці люди теж в якійсь мірі стали мені близькими, тому що оцінили те, що для них ми зробили. “Акваторія” — бере участь майже в усіх великих заходах міста й району, є спонсором численних акцій. Це — скоріш соціально-бізнесовий проект, а не просто бізнес. Приміщення — в оренді, але ми все зробили, щоб людям тут було комфортно.

Зараз я відчуваю, що мій коефіцієнт корисної дії тут, у Калуші,  набагато більший, ніж у столиці, де, здається, вже є все. У Калуші не все так просто, але я впродовж уже не одного року поступово ламаю бюрократичні перепони, щоб запустити реалізацію ще  двох великих проектів —“Відродження ” і сміттєсортувальної лінії, яка б розв’язала у регіоні проблему утилізації відходів.

Хтось скаже, що я трохи дивак: всі намагаються з периферії виїхати до столиці, а я, навпаки, заробляю у столиці , але вкладаю кошти у Калуші.

Чи легко тут? Ні. Але у бізнесі, у політиці і в житті загалом виживає той, хто не забуває правило ”Взявся за гуж— не кажи, що не дуж”.

Вячеслав Кредісов: я знаю, як зробити, щоб Калуш став цікавим для інвесторів і туристів

От багато кандидатів кажуть про те, що бажають поліпшити життя українців, зокрема і калушан. Я вірю, що вони це щиро говорять. Але самого бажання замало.

Я маю бачення, як це зробити, маю напрацювання у багатьох сферах. Я можу, і це сказано без перебільшення, стати лобістом, у доброму значенні цього слова, надання районам нашого округу, зокрема Калушу і навколишнім селам статусу спеціальної території, щоб перетворити її в інноваційний Клондайк.

Для цього потрібно у Верховній Раді ухвалити кілька спеціальних законів. Зокрема, закон про створення технопарку. Це цілком реально. І є передумови. Адже у Калуші ми маємо кадровий потенціал з грунтовними знаннями і досвідом роботи, нам на руку близькість Франківська з його науковим потенціалом. Є сировина, територія, будівлі, які можна відновити, реставрувати, є комунікації для великих підприємств.

Не секрет: великий капітал, інвестори шукають умови, і в Калуші вони їх можуть знайти. При умові, якщо ми зробимо ревізію застарілих законів, які гальмують ініціативу, якщо закони не заважатимуть розвиватися бізнесу, якщо для тих, хто, наприклад, візьметься у Калуші відродити виробництво мінеральних добрив, які Україна наразі закуповує за кордоном, буде діяти пільгове оподаткування та пільгове кредитування.

Технопарк, а я в цьому переконаний, може бути успішним не лише у містах мільйонниках. У Калуші є всі передумови для його створення, треба лише спеціальні закони. Створення технопарку дасть можливість повернути Калушу славу індустріального міста, але у сучасному розумінні: з безпечними умовами праці, з перевагою інтелектуальної праці. І головне — виробництво у Калуші повинно мати завершений цикл, тобто виробляти готову продукцію, а не бути сировинним придатком.

Цілком реально зробити Калущину, Рогатинщину, Галицький район і туристичною Меккою. Треба просто навчитися  показувати світу те, що маємо. Але зрозумійте: турист не поїде, поки у нас такі жахливі дороги, поки у нас він не отримає послуги високого рівня.
 Маю амбітну мету підтягнути Калуш не лише до рівня обласного центру, а зробити його науковою та індустріальною столицею, з європейськими умовами проживання. Скажете: не реально! Заперечую на прикладі “Акваторії”.

“Акваторія” наблизила Калуш до Європи. Але це лише початок

Коли ми розпочинали цей проект, було багато скептиків. Мовляв, такий оздоровчий комплекс не має майбутнього у Калуші, закриється через 3 місяці. Інші нам давали пів року А ми не просто не закрилися! Ми стали законодавцями моди у Калуші у розвитку не лише плавання, а й різних видів спорту, на сімейний відпочинок, на культ здорового способу життя.

Наше “Аквакафе” не торгує жодним спиртним, але тут завжди багато людей, воно навіть. є прибутковим.

“Акваторія” має клієнтів не лише з Калуша, але й із сусідніх районів, навіть із Франківська. Вони порівнюють наш заклад з подібними у Європі, США. І порівняння часто на користь “Акваторії”. Тож, як бачите, не дарма маємо титул “Гордість України” від телеканалу, з власником якого у нас далеко не дружні стосунки.

Суттєвим є й те, що у нас низька плинність кадрів. Але“Акваторія” за цей короткий час встигла стати школою кадрів. Кілька наших працівників переїхали за кордон. Ми навіть давали рекомендаційного листа молодому чоловікові, який зараз працює в Арабських Еміратах у подібному закладі..

Наші експрацівники відкрили три студії і два зали у Калуші. Хоча там масштаби менші, ніж “Акваторія”, але вони стараються тримати планку. Ми раді, що люди у нас професійно виросли і стали готовими мати свою справу.

Ми не боїмося конкуренції, а, навпаки, її заохочуємо, бо конкуренція — це розвиток. Безконкурентне середовище призводить до тупцювання на місці і деградації. Тому й у своїх законопроектах я буду відстоювати розвиток конкуренції, однакові правила гри для підприємств різних форм власності.

Наша “Акваторія” є партнером багатьох установ міста й району, у нас безкоштовно займаються школярі міста. Ми підтримуємо різні заходи, які проводять культосвітні й освітні заклади.

Команда Хортингу вирушає до спортивно-патріотичного табору на змагання від "Акваторії" Фото із особистого архіву Вячеслава Кредісова

 

Замість просто кінотеатру ми пропонуємо місту цілий комплекс у центрі міста

Наш наступний проект, який наразі має назву “Відродження”, буде новинкою для Калуша у широкому значенні цього слова, технопарком у мініатюрі. Його реалізація затягнулася через те, що три роки ми не могли знайти спільної мови із депутатами міської ради у дискусії щодо зміни цільового призначення об’єкту. Ми минулого року подали  на розгляд громади різні проекти, але кінцевого варіанту ще немає. Як тільки буде, то обов'язково цей проект буде винесений на обговорення громади

Ми запропонували місту «мікстюз». Тут — в одній будівлі — людина зможе отримати спектр різних послуг європейського зразка, будуть комерційні, офісні, житлові приміщення, 2 кінозали, відпочинкова зона, паркинг. Щоб турист з Києва, Львова, Польщі чи Канади мав бажання сюди приїжджати знову.

А ще тут матимуть місце праці щонайменше 350 калушан. Одна суттєва деталь: коли роботодавець у розвинутих країнах створює робочі місця, то від влади він має велике заохочення: це може бути і виплата у розмірі 150 тис. Євро за кожне робоче місце або пільгове кредитування, або офісна техніка чи обладнання для підприємств. У кожній країні по-іншому.

У нас, на мою суб’єктивну думку, не відчувається зацікавлення держави підтримати створення робочих місць. Але ж роботодавець допомагає державі: людина, яка матиме хорошу зарплату, не піде до держави з простягнутою рукою за соціальними подачками, за допомогою через безробіття, за виплатами малозабезпеченим родинам, за субсидією.

І ще. Коли будуть високооплачувані робочі місця і комфортні умови праці, проживання й відпочинку, лише тоді повернуться із-за кордону люди, особливо молоді й освічені. І влада, думаю, у цьому мала б бути зацікавлена.

Сміття — проблема міста й району. Я її вирішу

Вже кілька років я працюю над втіленням ідеї про встановлення у Калуші потужної сміттєсортувальної лінії. Всі визнають, що тверді побутові відходи, відсутність їх переробки створють велику проблему як у місті, так і в селах. Здавалося б, має бути зелене світло для тих, хто каже: я готовий вирішити цю проблему. Але й тут різних бюрократичних перешкод вистачає. Та наразі ми з міською владою майже досягнули домовленостей, нас у мерії почули і зрозуміли: щоб реалізувати цей проект мусить  бути відлагоджений виробничий  ланцюг: полігон — вивезення сміття — сміттєсортувальна лінія. Зараз з’явилася можливість закупити для сміттєсортувальної лінії необхідне сучасне обладнання. Нашим проектом зацікавився "Грінко-Груп"— лідер серед компаній, які займаються переробкою і вивезенням сміття.

 

Чому Вячеслав Кредісов йде у Верховну раду

Вважаю, що свій досвід  науковця,  бізнесмена і управлінця саме там я можу транформувати у закони, які дадуть поступ нашій державі, округу, від якого балотуюся у депутати. Для Калущини і округу — це, насамперед, комлекс законів, що дадуть можливість впровадити інноваційні процеси, запустити високотехнологічне виробництво, створити технопарк. А для цього у мене є ціль, є команда, є сила волі й знання. У Верховній Раді я, очевидно, працюватиму у складі фракції "Батьківщини". Я давно є симпатиком цієї політичної сили, поділяю її погляди на розвиток української держави.

 

Чому Вячеслав Кредісов обрав округ №85

Про Калуш вдома я чув змалечку. Тут часто бувала моя мама. Вона працювала у республіканському проектному інституті, проектувала багато калуських підприємств великої хімії та інфраструктурні об’єкти. Шкода, що понад 20 хімічних підприємств нині знищені. Вони зараз нагадують декорації для бойовиків.

Мама часто мене розпитує, що нового у Калуші, яка доля об’єктів, які вона проектувала. На цю тему ми часто дискутуємо. Я її переконую, що Калуш зуміє відродити свою славу промислового гіганта.

Три покоління Кредісових тепер часті часті гості на Прикарпатті і в Калуші зокрема. Фото з особистого архіву Вячеслава Кредісова

Багато років тому, коли вперше приїхав у Калуш до дівчини, яка згодом стала моєю дружиною, найбільше мене вразила його провінційність, відкриті люки, бо кришки хтось покрав і здав на металолом.

Пам’ятаю, як ми довго шукали кав’ярню, в якій би хотілося посидіти, поговорити, помріяти. І ще тоді я пообіцяв собі, що мушу щось зробити, щоб змінити Калуш, щоб сюди хотілося приїжджати знову й знову.

Щось таки уже вдалося. Маю на увазі “Акваторію”. Але цього замало. Для того, щоб докорінно змінити ситуацію у малих містах, селищах, селах з їх безробіттям, виїздом молодих людей за кордон, розбитими дорогами, треба на законодавчому рівні змінити до них ставлення центру як до периферії. Тоді жити у Калуші, Рогатині, Войнилові, Новиці, Грабівці стане престижно. Але спершу на їх розвиток мусять попрацювати закони.

Медіакіт сайту/ціни на рекламу
Коментарі:

Останні новини