Молода кондитерка з Калуша Тетяна Маркова: “Мої торти — це творчість смаку, виражена у декорі”

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 03.04.2019 10:34
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Всього трохи більше року, як молода калушанка почала пекти на замовлення торти. Але клієнти, яких вже є багато, кажуть, що її випічка — це справжній витвір мистецтва, дивує оригінальністю, неповторністю та смаком. У розмові з Тетяною Марковою — як хобі мами в декреті стало покликанням, як вона відточує свою майстерність, де черпає натхнення та чому віддає перевагу випічці без мастики.

У мене немає кулінарної освіти, зате вмію малювати. У дитячому садочку я мріяла розписувати вітражі в церкві. Мій найкращий дитячий малюнок — саме великий красивий храм із вітражами. Малюнок навіть потрапив на виставку, жаль, що не зберігся. Проте я колись відтворю його, бо він і досі перед очима. 

Я ніколи не була впевнена, ким насправді хочу бути, коли виросту. Мріяла бути модельєром одягу. Вступила до університету, щоб стати дизайнером інтер’єру. Проте після першої пари нарисної геометрії зрозуміла, що це — геть не моє. Але освіту здобула.

Творчість, осмілюсь сказати, живе в мене в серці з дитинства. Саме так я і ставлюся до своєї випічки. Мої торти — це творчість смаку, виражена у декорі. Кожен торт особливий, індивідуальний. Створений з любов’ю, щоб викликати усмішку та радість клієнта. А щодо смаку завжди покладаюся на думку інших. Адже смаки у всіх різні, тому довіряю відгукам. Це для мене — своєрідний стимул до розвитку.

Перший торт мені не вдався. Я завжди прагнула створити красивий торт. Насамперед, щоб здивувати чоловіка. Адже він скупий на компліменти. Тож вирішила для старшого сина Андрійка сама приготувати торт на один рочок. Спекла, купила цукрові прикраси і думала, що з ними буде все ідеально. У результаті тішила себе тим, що старалась і робила все з любов’ю.

Після того довший час я не пробувала створювати торти. Вдруге стала мамою, часу було обмаль. Проте мрія, що я випікатиму красиві і смачні торти, залишилась. Уявляла, як у зимові вечори у квартирі з духовки йтиме приємний аромат, як він огортатиме мою сім’ю теплом, як мої чоловіки нетерпляче бігатимуть навколо мене з питанням: “Ну коли вжеее…?”

Домашній затишок для мами. Моя мама вже багато років живе та працює в Польщі. І ми не часто разом проводимо свята. На Пасху з чоловіком та дітьми ходимо до його мами, тож на це свято я зазвичай майже нічого не готую. А от коли вийшло так, що мама вперше за багато років мала приїхати в Україну на Воскресіння Христове, я вирішила створити для неї такий собі домашній затишок. А він у мене асоціюється зі смачною домашньою паскою та двома пляцками — “Мулаткою” та “Рафаелло”, які пекла покійна бабуся. Це смак мого дитинства. І я вирішила відтворити його.

Оригінальних рецептів цих пляцків у мене не було. Тож я відшукала схожі в Інтернеті. Це була моя перша випічка, яку я зробила у круглій формі, щоб було схоже на торт, а не просто на пляцок. Знаю, що не все мені тоді вдалося. Але мама відчула, що вона — вдома!  

У мене — велика команда підтримки. Якось гуляла з малюками та подругою на стадіоні четвертої школи і сказала їй, що мрію створювати солодкі кулінарні шедеври. “А в чому ж проблема? — запитала вона. — Хто тобі заважає? Шлях відкритий. Бери і роби”. Та я тоді тільки засміялася, що це — нереально. Адже я — не кухар-кондитер. Не знаю, як все правильно робити.

Але, на щастя, зараз, якщо хочеш розвиватися, — то шлях до цього відкритий. У мережі є багато відео-уроків провідних кондитерів. Я переглядала відео, вчилася. І крок за кроком у мене почало все виходити. Вдячна чоловікові, що завжди підтримував мене. Разом із синами Андрійком та Артемком був моїм першим дегустатором. А подруги завжди підтримували, розраджували, коли щось не вдавалося, вміли конструктивно критикувати.

Також мене завжди підтримує свекруха. Хвалить навіть тоді, коли я щось зіпсувала.

Пекти почала спершу для родичів. Мої близькі та рідні доклали чимало зусиль, щоб я не розчарувалася. І я почала з любові до них творити щось нове для себе. Спершу спекла торт на свій день народження. Потім на день народження брата мого чоловіка Павла. Згодом створила торт для дружини Павла Ані, вона схвалила смак. Це окрилило. Додавало бажання вдосконалюватися. І вже ніякі невдачі мене не зупиняли. Навпаки, я стала дуже наполегливою і робила висновки зі своїх помилок. Наприклад, і досі, коли печу торт, у мене є запасні варіанти: на випадок, коли щось піде не так.

Коли вперше пекла торт для чужої людини, у мене трусилися руки. Я не могла спати, дихати, ні про що більше не думала. Переживала, що людям не сподобається, що я зіпсую їм свято. Але я впоралася з переживаннями. А мама з хлопчиком були надзвичайно задоволені. І я нарешті зрозуміла, що знайшла свою справу.

Мій перший міксер  вибухнув у  мене в руках. Я його просто замучила, коли готувала торт. Довелося бігти до свекрухи, щоб позичити інший. Та згодом чоловік купив мені два інші — невеликий ручний та механічний, якщо буде багато роботи.

Зараз я просто не уявляю, як могла говорити, що мені не потрібно духовки. Зараз я хочу найкрутішу модель. Бо в газовій мені не вдаються макаруни — вони тріскають. А, може, я просто ще не вдосконалила своє мистецтво.

Тетяна Маркова: "Весна, сонячно, тепло, саме час для прогулянок та пошуку натхнення" Зі сторінки Тетяни Маркової

Печу і прикрашаю з любов’ю. Я взагалі переживаю через свої торти. З нетерпінням чекаю відгуків про кожен. Чекаю, щоб мені відписали. Якщо відповідь затримується, то запитую сама: “Перепрошую, що тривожу, але скажіть, чи все гаразд”. Поки поганих відгуків не було зовсім. Так приємно, коли людям подобається. Особливо радісно, коли клієнт дозволив прикрасити торт на свій смак, і мені вдалося вгодити. Коли творю, я думаю про людей, для яких буде ця випічка. Намагаюся відчути їхній характер, виділити їхні побажання, ціню їхні смаки.

“Як вона знала, що я хочу саме такий?” Коли я тільки почала пекти, моя похресниця Софійка замовила на свій день народження (їй було чотири рочки) рожевий торт. Я тоді лише почала працювати з маскарпоне, не знала всіх нюансів роботи з цим ніжним, вибагливим сиром. У результаті по ньому трохи стік шоколад. Довелося розмащувати шоколад по боках і торт вийшов сіруватий. А рожевий — тільки зверху. Я прикрасила його ягодами малини, ожини, вишні та полуниці. Показую кумі по відео, кажу, що не вдалося все так, як хотіла. І тут чую голос Софійки:“ О Боже! Звідки вона знала, що я хочу саме такий торт?”

Раніше працювала до ранку, зараз до дванадцятої-третьої ночі. Спершу я пекла вночі. Вкладала дітей спати і починала творити. А так як мої хлопці — жайворонки: встають в шостій-сьомій ранку, то наступний день я ходила, мов у тумані. Зараз коржі починаю пекти десь після 16 години. Настоюю в холодильнику ніч, щоб не кришилися. Зранку перекладаю. До вечора він знову настоюється, а я маю змогу займатися дітьми. Тоді знову ввечері я повністю ізолюю кухню і працюю над декором — далеко за північ. Компанію по телефону мені складає подруга. Зазвичай вона і бачить першою (на фото) готовий виріб.

Коли я печу торт, для сім’ї готую зовсім трохи. Щоб з’їли — і все. Бо коли в холодильнику торт — то весь холодильник пустий, щоб не ввібрав запах інших продуктів.

Мої діти — найкращі дегустатори. Я завжди даю спробувати синам залишки коржа, крему. Роблю шоколадні чи карамельні кульки, на торт їх потрібно всього кілька, решту з’їдають вони.

Торти — безпечні для дітей. Всередині зовсім немає хімії. Барвники — тільки зверху, небагато і то, якщо про це просить замовник. Завжди роблю білий крем, а кольорового зовсім трішки, щоб нанести на поверхню. Мені дуже подобається, коли кажуть: “Ви знаєте, навіть діти їли!”. Щаслива, що смачно всім.

Прикрашаючи торт, віддаю перевагу декораціям із шоколаду, меренги, бізе і карамелі. Завжди попереджаю, що майже не займаюся мастикою.. Якщо потрібен гарний надпис, я беру маршмелоу, роблю домашню мастику, накладаю зовсім тоненький шар на поверхню і харчовим барвником пишу.

Ось на хрестини зробила напис на білому шоколаді. Карапуза, за бажанням клієнта, замовила в Інтернеті. Квітку із  шоколаду робила сама.

Сама роблю всі декорації з шоколаду. Спершу робила шоколадні кульки в  лотку для яєць. Тепер уже придбала спеціальні силіконові форми.  Сама варю карамель. От недавно навчилася робити великі карамельні вази. Вони — повністю їстівні. Можна відламувати і їсти, як льодяник.

Для дітей хочуть торти із зображеннями героїв з мультиків. Я замовляю вафельні їстівні зображення. Накладаю їх на пряник і приклеюю декоргелем або роблю топери із домашньої мастики і прикріпляю на них картинки.

Коли зображення має бути "лежачим" і дуже тоненьким, то воно також приклеюється до торта на декоргель, а збоку прикріплюється на топері із мастики до торта шоколадом.

Наразі не займаюся розписом пряників і вручну не малюю зображення. Це дуже важка робота. І на неї банально не вистачає часу. Син на день народження хотів торт із динозаврами. Два пряники я розмальовувала цілу ніч.

Дуже люблю торти з живими квітами. Особливо навесні. В день, коли віддаю торт, беру квіти, кінчики обмотую двостороннім скетчем і фольгою, і всаджую в торт. Щоб квіти його не торкалися. Це одночасно і торт, і букет. Такі замовляють для жінок і дівчат.

Нещодавно робила для дівчини на 16-річчя. Тут живі квіти, власноруч виготовлені карамельки, вафельне зображення, насаджене на мастику і прикріплене на шоколаді до торта.

1 — торт на 16-річчя; 2 — дівчина замовила для подугуи; 3 — у подарунок жінці на 30-річчя; 6 — на 25-річчя. Тетяна Маркова

Деякі торти виглядають аж надто золотими. Проте барвника тут зовсім мало. Береш буквально на кісточку кандурин і поліруєш торт.

Колись здавалося, що прикрашати торт ягодами зовсім не складно. Мовляв, взяла ягід, насипала на торт. Хіба це проблема? Виявилося, що це не так. Я висипала, а це — жахливо. Треба накладати кожну ягідку окремо, одну на одну. З усіх сторін дивитися, як вони лягли. Так само із солодощами. Потрібно правильно розкласти, щоб візуально око їх сприймало з усіх боків.

Не можу дочекатися літа, коли буде вдосталь ягід. Адже з них можна робити різноманітні композиції. Також хочу спекти бісквіт “Червоний оксамит”. Кольору завичай досягають барвником. А я хочу спробувати зробити з сиропом із малини.

Найскладніша робота — з шоколадом. Він дуже вибагливий. Зайва крапелька води — і він не застигне, трохи перегріла — він вже згорів, не так розтопила — і з нього вже нічого не виготовиш. Але таке добро в мене не пропадає. Його з радістю їдять діти.

Кремів для вирівнювання в мене є кілька. Найчастіше використовую білий шоколад, вершковий сир і масло. Я їх збиваю і виходить пишна біла маса. Нею і вирівнюю торт. На днях робила крем для вирівнювання з чорного шоколаду, вершків, масла і пудри.

Торт без масла. Якось мені замовили спекти пляцок без масляного крему. Спершу розгубилася. А потім зробила сметанковий заварний крем, додала у нього менше цукру (бо не буде масла). Крем вистоявся, дуже добре застив. І я почала збивати міксером. Збиваю і думаю: “Якщо не вийде, зроблю крем із вершків (вони завжди в мене є в холодильнику як запасний варіант)”. А він почав рости на очах. Вибілився. Тоді я взяла домашню вишню, просочила коржі сиропом. Перемастила кремом, а зверху — збила маскарпоне з пудрою, легенько обмастила торт. Так само стопила шоколад не з маслом, а зі сметаною. Люди були задоволені, казали, що такого доброго ще ніколи не їли. А я тим більше щаслива. Бо це переконує мене, що немає нічого неможливого. Скоро, напевне, почну пекти дієтичні торти J.

Продукти я купую в 2-3 магазинах. Наприклад, в одному мені привозять якісне 83-відсоткове масло, в іншому — маскарпоне з Польщі. Сир беру тільки “Молокію”, 9%. Переконалася, що він найкраще підходить для випічки.

Торти для мене — це як вид мистецтва. Я бачу в цьому більше, ніж випічку. Це як писати картину. Ця робота дарує мені радість. І я можу поділитися з нею з іншими. Це головне. А оцінити мою роботу можуть тільки інші.

Мрію про свою кондитерську студію. Уже придумала назву — MarkovArttort. Що й означає, що торт — це вид мистецтва. А слоган “Торти як мистецтво. З любов’ю Маркова” означає, що готую я з любов’ю. Та студія — це на перспективу. Наразі ж виготовлю візитки. У цьому мене переконав чоловік.

Я хочу розвиватися. Навчатися. Бо є велика кількість речей, про які я взагалі ще нічого не знаю. Тож мені ніколи не буде скучно. А кожен відгук клієнта — це своєрідний стимул до розвитку.

 

Всі фотографії — зі сторінки Тетяни Маркової у соцмережі.

Головне фото — kalushnews.city

Коментарі:

Останні новини