Калуська журналістка видала книгу про церкву у Петранці. У ній є цікавинки й про священиків Калущини

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 18.07.2018 19:35
  • 0

Родини греко-католицьких священиків були головними популяризаторами українства в Галичині ХІХ-першої половини ХХ століть. Ми обрали кілька непересічних історій священичих родин, які мали відношення до Калущини. Тут і парох з Хотіня, що видав перший «Кобзар» у Західній Україні; і священик, що врятував Середній Угринів від розстрілу угорцями; і розстріляна енкаведистами дочка отця Завою.

Всі історії взяли з книги калуської журналістки Дарії Ониськів (дівоче прізвище — Мельник) «Церква у Петранці: історія і сучасність». Книгу презентували цієї неділі, 15 липня. Журналістка працювала над нею два з половиною роки.

Єдиний українець на цілу Калущину

Протягом 1881-1883 років парохом у Хотіні був Гнат Рожанський. Саме він видав другу двотомну збірку поезій Тараса Шевченка «Кобзар». І це перше видання «Кобзаря» на території Західної України. Доти поезію Шевченка друкували тут тільки в періодиці.

Гнат Рожанський видав «Кобзар», коли ще був студентом Львівської духовної семінарії. В це й же час у Львові навчався Іван Франко. Вони приятелювали.

Саме Гнат Рожанський допомагав Антонію Петрушевичу (автор незавершеного етимологічного словника «Словено-русскій корнесловъ» — Авт.) у передвиборчій агітації до сейму 1873 року на Калущині.

Отець Олександр Стефанович свого часу назвав Рожанського єдиним українцем на цілу Калущину.

Його син Любомир був одним із засновників Української національно-демократичної партії в Галичині.

Отець Андрій Стадник та Олександра Козак з дітьми Фото з сайту missiopc.blogspot.com

Сім’я розстріляних

Це історія Володимира Шлемка та Ірини Стадник. Вона була дочкою сотрудника (тимчасового адміністратора. — Авт.) церкви села Завій — Андрія Стадника та Олександри Козак з Підгірок. Ірина ще студенткою увійшла до лав Української військової організації. Вчителювала у Підгірках і Калуші. Брала активну участь й у роботі калуської філії «Рідна школа». Була заступницею обласного референта жіноцтва ОУН. З кінця серпня 1944 року очолювала жіночу мережу Українського Червоного Хреста. Відома була під псевдо «Соня», «Василиха», «Рута».

У вересні 1944 року її схопили біля Яворівки. Звідти відправили до Станіславова, де вона перенесла допити НКВС. Її розстріляли 16 січня 1945 року.

Ще у травні 1941 року Ірина Стадник втратила чоловіка. Володимир Шлемко, псевдо «Магістр», був провідником міського проводу ОУН в Калуші.

Влада вимагала переходу на православ’я — він не погодився

У 30-х роках ХХ століття священиком у Вістові був Лев Сілінський. Коли у 1932 році польська влада стратила Білас і Данилишин за напад на пошту в Городку, Лев Сілінський не побоявся провести Службу саме за їх упокій.

Священик активно готував калушан до виборів 1935 року. Він проводив передвиборчу нараду в Калуші. Сілінський прагнув, щоб до сейму пройшло якнайбільше українців. Тому агітував населення голосувати за представників Українського націонал-демократичного об’єднання.

Сілінський помер у Вістовій у 1955 році. Тому застав і радянську владу. Останні часто вимагали від нього переходу на православ’я. Священик не погоджувався.

Син Лева Сілінського — Мирон був членом дирекції калуського окружного кооперативу. Після проголошення Акту відновлення Української Держави у Львові 30 червня 1941 року очолив українську поліцію у Калуші.

Врятував Середній Угринів від смерті

Микола Перепічка у 30-х роках минулого століття був священиком у Підмихайлі, Новиці, пізніше — Середньому Угринові. У 1944 році він врятував мешканців Середнього Угринова від смерті.

В цей час через село відступали угорські війська. Уночі їх тут атакували. Наступного дня угорці вирішили розплатитись з селянами за атаку. Вони зігнали їх для розстрілу.

Микола Перепічка почав вмовляти угорців, щоб ті дозволили висповідати та причастити селян перед смертю. Вони погодились. За той час передали звістку про можливий розстріл упівцям до лісу. Сам Микола Перепічка дуже довго молився в час сповіді та причастя.

Селяни таки дочекались допомоги упівців. Їх поява викликала паніку в угорців. Вони почали втікати.

Фото взято з книги Дарії Мельник «Церква у Петранці: історія і сучасність»

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини