Нині на місці замкової криниці на вулиці Січинського, позаду дитячої музичної школи, ведуться археологічні розкопки. Там знайшли чимало цікавих речей. Зокрема, фрагменти чорної кераміки, столового посуду, скляних уламків, металевих предметів, щоправда, кінця 19 – середини 20 століття. Знайдені експонати поповнюють експозицію калуського краєзнавчого музею. Поряд із криницею активісти натрапили на рештки підвалу, ймовірно, головної замкової резиденції. Тож розкопки тривають і, цілком вірогідно, що краєзнавці натраплять на знахідки більш раннього періоду.
Працівники Калуського краєзнавчого музею розробили екскурсійний маршрут вулицями старого міста, який включає і відвідини місця, де колись був замкове помістя. Якщо хочете, щоб вам провели таку екскурсію, телефонуйте – (050)717-53-29, це номер Артура Єфремова, директора Калуського музейно-виставкового центру.
Три факти, які нам відомо про замок
Де стояв замок
Але про те, де саме стояла фортеця і яку територію міста вона займала, між краєзнавцями йде дискусія.
Історики Зоряна Лукомська та Олена Малишко, спираючись на дослідження 1885 року "Стародавня Польща з точки зору історії, географії і статистики", зазначають: "Територія старостинського замку примикала до площі Ринок (нині це площа Героїв - ред.) довгою стороною, а двома короткими сторонами він межував із територією костелу св. Валентина та територією церкви св. Михаїла".
А ось думка історика Володимира Грабовецького: "Калуський замок являв собою комплексну забудову, розташовану при вул. Замковій (Поштовій), яка в давнину називалася Панською. Калуський замок стояв приблизно на тому місці, де згодом побудовано першу школу. В’їзд був зі сторони вулиці Замкової, там, у саду, ще до першої світової війни збереглися руїни, серед яких виділялися рештки якогось великого кам’яного будинку. На думку деяких дослідників, це були уламки однієї із замкових споруд. Замкові руїни були розібрані в 1895 році".
Місце розташування замку
Від кого захищали укріплення
– Будувався замок і оборонні споруди у ті часи, коли на Калуш нападали татари, – розповідає калуський краєзнавець Олег Відливаний. – Місце, де знаходився замок, горбисте, тому його розташування було вигідним для оборони.
Замок слугував захистом для мешканців міста. Побудували його в ті часи, коли на територію України часто ходили походом татари. За даними Володимира Грабовецького, з 1605 до 1633 років Калуш зазнав вісім ординських нападів. Загалом упродовж XVI-XVII століть місто чотири рази було практично вщент зруйноване.
Як виглядав замок
Перший опис Калуського замку можна знайти у польському переписі земель 1661 року.
– Там записано, що в замку є в’їзд до міста, замкова брама, – каже калуський краєзнавець Олег Відливаний. – Далі розміщувалися вісім покоїв з кімнатами. При виході із замку до волоського саду також було розміщено кілька кімнаток. Близько садової брами стояла стайня з коморою і кухнею. На озброєнні калуського замку була армада – арсенал, який складали великі і невеликі гармати. Крім того, тут було 10 гаківниць.
А за описом 1771 року у замку уже знаходилася резиденція старости, арсенал зброї та архів документів. Ще тут були казарми для військових, житло економа і писаря та кілька господарських будівель. Магістрат, тобто місце, де засідала міська влада, знаходився за межами замку.
– Матеріали люстраційних та інвентарних описів замку 1661, 1765, 1771 років однозначно засвідчують, що оборонні споруди твердині були зведені із каменю і дерева, – додає історик і краєзнавець Іван Тимів. – Зі сходу замок був обнесений оборонним валом, на якому було встановлено дерев’яний частокіл. Із заходу частокіл стояв на мурованому фундаменті, а з півночі він був покритий ґонтовим дашком. Лише з півдня укріплення огорожа була примітивною – із хащів. Брама була мурована і мала подвійні ворота з ялинових зрубів із залізним окуттям. На території замку була кам’яниця для гарнізону, мурована скарбниця, до якої вели двері із дитинця. У перекопаному валі була вимурована друга брама із подвійними окутими дверима. Знаходилася вона зі сторони фільварку.
Замок був не єдиним укріпленням Калуша. Була ще міська стіна, яка приймала на себе перший удар ворога. Але більшість городян жили поза нею.
– Усередині цих укріплень жили лише вісім християнських родин і близько шести десятків родин євреїв, які мешкали одразу біля міського ринку. Ще 140 польських і українських родин, жили у передмісті, тобто за стінами, – доповнює розповідь Іван Тимів.
Старший науковий співробітник музею "Калуська в’язниця" Богдан Яневич зазначає:
– Дослідники припускають, що самої замкової стіни не було, її роль виконували стіни будівель. На вулиці, що нині носить ім’я Січинського, знаходилися центральні подвійні ворота, на яких була вежа. Справа від воріт стояла головна резиденція замку. За деякими планами, які ми маємо, біля головної резиденції була кухня, млин і будинок садівника. Біля воріт були сходи до вежі з двома кімнатами: одна – для солдатів, інша – для амуніції. Ще одна вежа була розташована біля менших воріт, там тримали зброю.
Богдан Яневич каже, що за два століття замок кілька разів перебудовували, а його приміщення змінювали свої призначення. Наприклад, головна резиденція в якийсь період слугувала скарбницею.
