Ці собаки спокійно гуляють подвір’ям Дому Сірка. Вони не у вольєрах, бо не звикли. Вони тут з 2012 року, з самого початку притулку, коли вольєрів ще не було.
Тоді жінка з Богородчан привезла до притулку трьох цуценят, які мали близько п’яти місяців. Їхня мати — породистий далматинець. Цуценят було троє. Одна з них була дуже подібна на далматинця. Тому через тиждень господиня приїхала і її забрала.
Собака Чарлі, яка від мами-далматинця успадкувала шию і живіт
— Ви б бачили як ті дві собаки, які залишились, бігли за нею й плакали. Ми тоді їх заховали в гаражі, — розповідає волонтер Галя.
Так обидві залишились у притулку. Чарлі, яка від мами-далматинця успадкувала вигляд животика, дуже спокійна. Зовсім не змінила своєї поведінки, коли її фотографували.
Її сестра — інша. Від далматинця у неї дуже мало. Вона майже вся чорна. І на фотоапарат зреагувала відразу. Правда, не агресивно. Навпаки, із задоволенням позувала, не дуже швидко рухалася, щоб кадр вийшов хороший.
Ці спокійні й лагідні собаки досі чекають своїх господарів, за якими будуть бігти так, як за своєю першою господинею.
