Заступниця начальника департаменту банку стала відомою хендмейдницею

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 03.04.2018 19:54
  • 0

Оксана Гладенька з дитинства мріяла стати дизайнером, але здобула освіту фінансиста, працювала у банку, зробила кар’єру від рядового касира до заступника начальника департаменту. Та в один момент Оксана вирішила, що схема «дім — робота — дім» — не для неї. І тут у нагоді стала нереалізована дитяча мрія.

Ми з родиною мешкаємо в невеличкому селі Тужилів, недалеко від Калуша. Маю двох чудових донечок, терплячого чоловіка. То справді треба мати ангельське терпіння, щоб сприймати всі вигадки творчої дружини.

Як це часто буває в авторитарних сім‘ях, мене не питали, ким я хочу бути. Тому навчалася я у Прикарпатському університеті імені Стефаника на економічному факультеті. Але скільки себе пам‘ятаю, завжди щось малювала, вигадувала, майструвала, складала якісь композиції. Дуже хотіла стати дизайнером.

Менш ніж через рік я «видряпалася» по кар‘єрній драбинці догори. Після університету працювала в банку касиром. А в першу декретну відпустку я вже йшла з посади заступника начальника департаменту по роботі з касирами.

Жити  за схемою «дім — робота — дім», то дуже одноманітно. Коли народилась моя перша донечка, то щоб урізноманітнити декретні будні, я почала робити листівки. Спочатку їх просто всім роздаровувала, потім стала думати: куди б їх збувати. Якийсь час співпрацювала з сувенірним магазином «Оле-Тур», що в Івано-Франківську.

 

Почалося все дуже давно із засушених між сторінками книг пелюсток троянд, листочків, дрібних квітів. Ту всю «траву» я почала викладати в композицію. Виходило якось дуже по-особливому.

Першу свою композицію подарувала мамі з татом, коли ще вчилася на третьому курсі університету. Потім на День Валентина я  вирішила подарувати майбутньому чоловікові листівку. То була моя перша листівка ручної роботи. Потім було ще кілька листівок, виконаних в такій же техніці. Як виявилося пізніше, техніка, в якій я працювала, з'явилася в Японії, ще у сиву давнину і називається «ошибана» — пресована флористика.

Чим тільки я не пробувала займатися! З часом у свої листівки я почала додавати атласні стрічки, різні шнурки, перлинки, декоративні квіти, іншу дрібну фурнітуру. Потім була вишивка стрічками, декупаж, квілінг. Зараз я роблю весільну поліграфію ручної роботи та весільні аксесуари. Навчилася робити скриньки «Матусині скарби», продаю її за 300 гривень. Створюю альбоми.

 KalushNews.City

Іноді клієнти хочуть те, що ти ще ніколи не робила. І тоді доводиться або відмовити клієнту, бо ти не вмієш цього робити, або навчитися чомусь новому і зробити. Я обираю другий варіант. Насправді вчитися новому в наш час— не проблема: є безліч майстер-класів на Ютубі, Пінтересті.

П’ять робочих днів займаюся хендмейдом, субота — хатня робота, а неділю цілком присвячую дітям і родині. У мене цей рік почався з того, що я поставила собі за мету працювати в такому режимі. Стараюся працювати вдень. Колись могла і вночі, але тепер такий «драйв» мені не під силу. Дуже хочеться зберігати гармонію: приділяти достатньо часу і сім‘ї, і дітям, завжди зберігати в домі лад і позитивний настрій.

Оксана Гладенька на ярмарку майстрів KalushNews.City

Оскільки живемо в селі, то з приходом весни треба стежити, щоб і город бур‘яном не поріс. Грядки обробляти мені допомагають сестра, моя і чоловікова матусі. Тому навіть у найгарячішу сільськогосподарську пору маю трохи часу для творчості. І це завдяки підтримці рідних.

Давно мріяла про власну майстерню. В цьому році моя мрія стала реальністю. Чоловік пообіцяв — і зробив!

Дуже важко, як і більшості майстринь, просувати на ринок свої вироби. Намагалася рекламувати, але це не дало результату. Створила свою групу у Фейсбуці, є сторінка в Інстаграмі, маю свій блог. З власного досвіду скажу: щоб добре продавати товар чи послугу, потрібно весь час бути в режимі онлайн. Викладати фото нових робіт, репостити, відповідати на запитання потенційних клієнтів.

Коментарі:

Останні новини