Історії тих, хто пройшов війну. Спілка “афганців” презентувала тематичний календар

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 14.02.2019 15:24
  • 0

З нагоди 30-річчя виведення військ з Афганістану та щоб вшанувати учасників бойових дій на території інших держав, члени Калуського територіального об’єднання ветеранів Афганістану презентували у Калуській центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка настільний календар та провели зустріч із молоддю — старшокласниками Калуських шкіл №9, №3 та гімназії.

15 лютого, минає 30 років з того часу, коли умовну лінію кордону Радянського Союзу, що проходила через ріку Амудар’ї, поблизу міста Термез перетнув останній солдат — генерал-лейтенат Борис Громов. Він керував виходом радянських військ з Афганістану. Так закінчилася війна СРСР, котру планували завершити за місяць, але яка затягнулася на десять років.

Довідка. Загалом в афганській війні брали участь 160 тисяч військовослужбовців з України. За час війни загинуло близько 15 тисяч солдатів і офіцерів радянської армії та півтори мільйона (10%) населення Афганістану. Офіційно серед полеглих солдатів 2 тисячі 378 українців. Проте насправді тих, котрі народилися в Українській Радянській Соціалістичній Республіці, набагато більше. Випробування на афганській землі пройшли 3 тисячі 449 солдатів і офіцерів з Івано-Франківської області, зокрема з Калущини — 286. Загинуло 82-є прикарпатців. Десятеро з них були з Калуша та сіл Калуського району. Після війни з різних причин померло ще 36 учасників бойових дій з Калущини.

Петро Гаврилів kalushnews.city

У календарі, як розповідає заступник голови об’єднання Петро Гаврилів, світлини наших хлопців: з тих далеких буремних років — і в сьогоденні. Зараз у спілці, — каже, — 260 осіб. Хлопці ніколи не забувають про сім’ї полеглих у боях побратимів, про родини тих “афганців”, які померли вже у мирний час.

 kalushnews.city

Щоб видати календар, додав голова Калуського т об’єднання ветеранів Афганістану Володимир Сорохтей, спілка взяла участь в конкурсі громадських проектів при Калуській міській раді. Розробив календар калуський журналіст та дослідник Богдан Тимків, дизайн — Ксенії Петраш.

“Афганська війна була страшною, — зауважив на зустрічі із молоддю Богдан Тимків. — Ще страшніша війна триває зараз. І конфлікт розв’язала та сама країна — Росія. Проте тепер хлопці знають, за що воюють, — відстоюють незалежність рідної держави. А тоді молодих юнаків, відразу після школи, кинули у горло нікому не потрібної війни на території чужої країни, просто зробивши з них “гарматне м’ясо”. Афган став для них випробуванням на міцність, людяність та зрілість. І ми ніколи не маємо права забувати про їхні героїзм та жертовність”.

Воїни-“афганці”, які були на презентації, коротко розповіли про те, як воювали.

о. Богдан Никорович kalushnews.city

Отець Богдан Никорович, парох с. Довпотів, розказав, що юнаком дуже хотів служити в елітних військах. Проте в армії потрапив до спортивної роти в Івано-Франківську. Якось до них у частину прийшов капітан десантних військ і сказав, що повинен посадити їх на поїзд “Івано-Франківськ – Москва”. Потім з Москви солдат перевезли до Тули. Там — три місяці “учебки”, а під кінець повідомили, що призначення хлопців — це Афганістан. Найдивніше те, що дослужував термін Богдан Никорович у Нагірному Карабасі, хоча досі побутує думка, що в Союзі після однієї війни солдатів ніколи не відправляли на іншу. Після армії о. Богдан два роки провчився у Харківському юридичному інституті, а потім залишив його і вступив до духовного навчального закладу.

Борис Апостолов kalushnews.city

Учасник бойових дій Борис Апостолов зауважив:

— Дай, Боже, щоб ці молоді люди, які прийшли на зустріч, ніколи не брали участі у воєнних діях. Бо чомусь так складається наша історія, що кожне покоління українців терпить від якогось конфлікту. Наприклад, по татовій лінії у Другій світовій війні у мене загинули дідусь, бабуся, інші родичі. Маму у роки лихоліть взагалі немовлям знайшли біля залізниці, і ми не знаємо, хто вона і звідки.

Призвали до армії Бориса Апостолова у 1987 році. П’ять місяців навчання і півтори року служби автоводієм в Демократичній Республіці Афганістан в районі Доши провінції Баграм в управлінні 276-ї трубопровідної бригади, батальйони якої дислокувалися на трасі Доши – Баграм. Нагороджений медалями “За відвагу”, “За бойові заслуги”.

Василь Ткач kalushnews.city

Василь Ткач — один із тих солдат, які перші заходили в Афганістан: службу проходив з грудня 1979 р. до травня 1981 р. в Кабулі у 180-му мотострілковому полку 108-ї мотострілкової дивізії. “У дитинстві, каже, — я думав, що війна — це героїчна казка. Але коли на твоїх очах вбивають товаришів, розумієш, що війна — щось страшне та жахливе. Але за півтора року вона стає просто буденністю. Звикаєш до всього. На жаль, те саме відбувається і в сучасному суспільстві: ми звиклися з думкою, що на Сході України тривають бойові дії”. Василь Ткач нагороджений орденом “Червона зірка”. Під час афганської війни його вручали військовослужбовцям, які отримали важкі поранення у бойових зіткненнях. Він мав загинути, проте вижив.

Володимир Гладкий kalushnews.city

Служив в окремому батальйоні охорони у провінції Герат Володимир Гладкий, у 1987-1988 роках охороняв авіабазу. “Пам’ятайте про учасників бойових дій, — закликав молодь, присутню на заході. — Бо під час війни влада обіцяє багато, а потім забуває. І ми залишаємося наодинці зі своїми проблемами. Так сталося з нами, і, дай, Боже, щоб так не було з учасниками АТО”. Володимир Гладкий і досі живе в маленькій кімнатці в гуртожитку, квартири від держави так і не отримав.

Геннадій Молодой

Геннадій Молодой проходив службу в Афганістані з грудня 1987 до липня 1988 року в Кабулі, був розвідником-кулеметником розвідувальної роти. Нагороджений медаллю “За відвагу”. З Володимиром Гладким побували в одній “учебці” в Ашхабаді.

Тарас Когут

У розвідроті служив і Тарас Когут, якого призвали у 1985 році. “Виконуючи завдання, — каже, — проїздив майже весь Афганістан” .

Володимир Пилипович kalushnews.city

Як і Василь Ткач, учасник бойових дій Володимир Пилипович був з тих, кого першими кинули “залагоджувати конфлікт”. На афганську землю ступив 4 січня 1980 року. Їхня частина копала окопи, будувала бази для солдатів.

Володимир Сорохтей "Вісті Калущини"

Голова спілки калуських “афганців” Володимир Сорохтей служив у 181-у окремому вертолітному полку з квітня 1982-го до квітня 1983-го, був авіамеханіком. “Напевне, — зауважує, — мені було трохи легше, ніж іншим побратимам, бо авіабазу, як стратегічний об’єкт, суворо охороняли. Проте були бойові вильоти з пілотами”. До речі, як зауважив Володимир Сорохтей, у Кундузі, де він служив, майже ніхто не говорив російською. Всюди звучала тільки українська: стільки там було наших хлопців.

Володимир Сорохтей каже:

— У попередні роки на зустрічах з молоддю нас часто запитували: “А ви вбивали?” Це дуже важке питання для солдатів. Бо ми не були загарбниками, не розстрілювали мирне населення. А вбивати доводилося тоді, коли була загроза життю — тобі чи побратиму. Тоді застосовували зброю.

Зараз таких питань більше не ставлять. Але це не додає радості. Просто підростаюче покоління уже знає, що таке насправді війна, бо вона — поруч. І це страшно.

 kalushnews.city

 

Коментарі:

Останні новини