Ми дорослі звикли ставитися до дітей як до малечі, яка нічого не розуміє. Тому вважаємо, що вони мають слухати нас — дорослих — в усьому, що ми скажемо, і виконувати наші прохання чи вказівки відразу і беззаперечно.
А який гнів викликає непокора дітей. Тоді відразу можуть "іти в рух" фрази:
"я тобі сказав/сказала" , "ти, що не чуєш, що я тобі кажу?", "ти ще малий (мала), я краще знаю", "так не гарно" або "коли виростеш, тоді будеш вирішувати" або щось подібне.Але такими фразами ми формуємо у дітей комплекси недостатньо розумного/розумної, неповноцінності, неважливості, малозначущості, а також закладаємо ще з дитинства моделі поведінки, якими дитина буде користуватися і в майбутньому, коли стане дорослою.
Наприклад, дитина не приймає рішення самостійно, бо за неї все вирішують її батьки. І в дорослому віці, скоріше за все, такій людині буде складно вирішувати питання самостійно. Бо приймати рішення і брати відповідальність за його наслідки потрібно вчитися змалечку.
Батьки хочуть захистити своїх дітей від всіх можливих небезпек, тому вирішують майже все за своїх власних дітей. Через це є ризик прожити життя за власну дитину, вирішуючи за неї максимально довго. Або в дорослому віці така особа буде шукати інших людей, які продовжать вирішувати питання за неї де жити, з ким жити, як одягатися, чим займатися, де і ким працювати тощо.
Через таку гіперопіку притуплюються власні відчуття і бажання, тоді виникає ситуація, коли здається, що вже нічого не хочеться і нічого не цікавить.
Щоб цього уникнути, дорогі батьки, спілкуйтеся зі своїми дітьми як з дорослими. Але не забувайте, що вони ще діти, проявляйте до них повагу, враховуйте думку своєї дитини. І найважливіше — дозволяйте своїм дітям приймати більше рішень самостійно. А також уникайте тих фраз, які були процитованні вище. Натомість старайтеся аргументовувати свої прохання, пояснювати дитині, чому ви вважаєте, що краще зробити так, а не інакше, проговорюйте з дитиною можливі наслідки того чи іншого рішення.
Так ви налагодите на довгі роки теплі стосунки з власними дітьми та навчите їх приймати рішення самостійно, враховуючи можливі наслідки. Це — довгий шлях. Звичайно, легше сказати дитині авторитарно і без всяких пояснень"я тобі сказав/сказала", але у довгостроковій перспективі ви виграєте, коли більше будете пояснювати та довіряти своїй дитині приймати рішення самостійно
