Наближається Свято Богоявлення. Водохреща. Оспіваний в піснях "третій празник"..В пам`яті спливають інший Йордан, інші історії.
Історія перша
18 січня. Тобі цілих 11 літ. Вже півроку як офіційно звешся "християнином". Якогось дня дізнаєшся, що є Свято, коли освячується вода. Он воно, що то за Святе Водохреща, про яке співається в колядці!.. Тож збираєшся піти до церкви.
Бабуся, зачувши про твої наміри, вручає тобі 3-літрову банку з тугою капроновою кришкою. Чого дурно ходити? Води потрібно принести для всіх. "Тільки ж, гляди, не розбий", - наказує бабуся. - "І поквапся, щоб встигнути до церкви. Щоб не прийти туди у свинячий голос".
Назвався християнином, тож будь люб`язним. Хватаєш банку і мчиш. Дорогою повторюючи, оте причіпливе "тількибнерозбити".
На дворі морозище!.. Щоки печуть. А вуха під шапкою все намагаються згорнутися трубочкою. Холод просякає крізь рукавиці. Гріє лишень новизна відчуттів та відповідальність завдання. Це ж не жарти - принести води для всіх.
На півдорозі від дому, коли місія вже починає видаватися цілком здійсненою, на ділянці, де немає ліхтарів, якось необачно ставиш ногу. Підсковзуєшся. Тіло виробляє воістину карколомний трюк. Ноги летять догори.
Встигаєш інстинктивно трошки підігнути голову. А наступної миті всім тілом відчуваєш твердість вкатаної крижаної поверхні, трошки помякшену фіолетовим пуховиком. І крізь налізлу на носа шапку чуєш "дзень" банки об лід. Ох!..
Схоплюєшся одразу та в бік банки боїшся і глянути. Реакцію бабусі спрогнозувати нескладно. Про неї не хочеться й думати. Хто тобі довірить після цього якесь відповідальне доручення.
Зітхаєш і нарешті зважуєшся подивитися. Не може бути.. Ціла-цілісінька.. На такому морозі.
Історія друга
18 січня. Тривалий час перед тим не ходив до храму. Певні обставини пережилися виникненням образи на Бога. І відкиданням від себе всього, повязаного із Церквою. Рішення ж освятити воду було прийняте від відчаю. Тодішня життєва ситуація виглядала тупіковою. Непроглядною. Безвихідною. Кризовий момент припав саме на день Свята. Справді, чому б води не освятити? Гірше точно не буде.
Стоїш під храмом. З динаміків лунає спів. Щось м`якшає в тобі від нього. Скептицизм ще тримається та помалу слабне..
Пляшки стоять на землі відкорковані. Готові до освячення. Тупцюєшся від холоду. Скільки ж ще чекати?..
Наприкінці молитов стається щось незбагненне. Морозне повітря сповнюється звуком кришталевих дзвіночків. Стає зітканим з нього. Звук вловлюється не змерзлими вухами - якимось внутрішнім чуттям. Що звідкилясь узялося.
Раптом одна з пляшок підскакує і бризкає водою на сусідні. Води проливається небагато та вона окроплює ті, що довкола. Літній чоловік, пляшки якого також виявилися окропленими, стоїть і лишень кліпає. Намагаючись осягнути фізику стрибку пляшки. І чому стрибнула лише ця.
З`являється чітке відчуття, що вода якимось чином вже стала освяченою. Перед цим відчуттям пасує зарозумілий розум. Ошелешено мовчить. Настільки беззаперечним та несподіваним воно виявляється..
І на душі тієї ж миті стає так радісно!.. Так сонячно.. Стає дуже легко чекати..
Священик кропить щедро. Дбайливо. Вітає зі Святом Богоявлення..
А Свято вже розквітло в твоїй душі. Розлилося у ній світлою радістю. І вона заспівала..
Історія третя
Наступна історія трапилася через пристойну кількість зим. За цей час ти примудрився відійти від Бога на пристойну відстань. Став дуже озброєним наукою і різними вумностями. Які сформували з тебе скептика. Далекого від тонких матерій. Не бажаючого навіть чути про них.
Тобі захоплено розповідають, що на Йордан вода в усіх водоймах стає святою й цілющою. Реагуєш не злосно - це і рятує. Підсміюєшся з тих, кого вважаєш наївними та довірливими. Берешся довести хибність такої думки.
Кажеш, що ще готовий повірити в особливість води в церкві. Висловлюєш міркування, що там, мабуть, використовуються срібні предмети. Тож вона і не псується. Але щоб властивості іншої води починали відрізнятися через Свято.. Кажеш, що це вже явні казки.
Тож набираєш води зі звичайнісінького столичного бювету. Близько половини півлітрової банки. Закриваєш звичайною капроновою кришкою. Абсолютно не сумніваючись, що довго вона не простоїть. Адже фільтр, який використовуєш, доводиться постійно мити. І ставиш на поличку на кухні.
Потім в житті твоєму відбуваються несподівані зміни. Кілька разів перемінюєш місце проживання. Банка в числі інших речей виявляється запакованою у одну з коробок. Яку ти розпакуєш лише через пару років.
І яким же буде твоє здивування і куди лишень подінеться твій скептицизм, коли виявиш ту воду нетлінною. Смачною. Кришталево прозорою. Такою, яку ніби щойно набрали з криниці..
