Кросворди — замість нудних домашніх завдань, уроки просто неба, чайні церемонії та інші цікаві речі робить зі своїми учнями Ірина Павлів. Цього року вона отримала найпрестижнішу педагогічну нагороду у Калуському районі — премію імені Костянтини Малицької.
Ірина Павлів — вчитель української мови і літератури Тужилівського навчально-виховного комплексу. Серед її учнів — переможці обласних етапів олімпіад та міжнародних конкурсів. Викладає на обласних курсах підвищення кваліфікації вчителів.
Ірина — автор п’яти посібників для викладання у школі української мови та літератури. 14 номерів «Бібліотечки „Дивослова“ — її, авторські. Ірина Павлів — співавтор нового підручника з української мови для 6 класу та книжки "А він насправді був лишень Франком: Іван Франко у тестових запитаннях і відповідях".
Але разом з тим урок є локацією, де я вчу дітей не лише, як характеризувати літературних героїв, правильно писати, мислити і спілкуватися українською мовою, але й того, як набуті знання застосовувати в житті.
Я ніколи не переказую дітям того, що можна прочитати в підручнику. Часто щось з теми не доказую, іноді інтригую, щоб вони самі знаходили інформацію в інших джерелах: у додатковій літературі, в інтернеті.
Сучасна школа потребує вчителя-друга і новатора. Сучасні діти не сприймають похмурого і суворого вчителя з указкою і дуже скептично ставляться до вчителя, який демонструє зверхність. Учителеві варто дозволяти дітям бути на рівні з собою. Але треба слідкувати, щоб діти не переступали межу, за якою розпочинається вседозволеність чи панібратство.
Не варто розпочинати кожен урок з повторення матеріалу чи перевірки домашнього завдання. Кажу це з власного досвіду. Іноді треба кілька хвилин уроку потратити на обговорення нового фільму чи ситуації, новин, подій, якими цікавиться клас. У таких дискусіях учні непомітно для себе навчаються мислити, відстоювати свою думку і поважати позицію інших.
Поряд з паперовими книжками ми на заняттях активно користуємося гаджетами. Завдяки доступу до інтернету дитина може в будь-який момент отримати необхідну інформацію. Треба визнати, що електронна книжка, планшет чи смартфон — це гарні речі. Риторичне запитання: чи має моральне право вчитель у наш час не вміти працювати на комп’ютері і користуватися інтернетом?
На уроках я часто використовую логічно-структурні малюнки, вірші і скоромовки, які допомагають учням запам’ятати терміни та правила. Учні ведуть ейдос-конспекти, які поєднують текст і малюнки. Наприклад, вони пишуть цитату з літературного твору і малюють поряд з нею асоціацію. Так у дітей виникає своє сприйняття художніх образів.
Люблю влаштовувати тематичні уроки. Скажімо, такі: "Україно, ти моя молитва...", "Коли сакура зацвіте", "Бринить кришталь...", "Чайна симфонія", "Місяць по небу ходить...". Ми створюємо декорації, діти перевтілюються в літературних, ліричних героїв, і так атмосферно вивчаємо, наприклад, особливості утворення дієприкметників, їх відмінювання або відміни дієслів чи інші теми. А заодно на уроці уявно подорожуємо в минуле чи майбутнє або — в інші країни, наприклад, в Японію.
На уроках літератури ми з учнями характеризуємо персонажів по піраміді Маслоу. На найнижчому щаблі піраміди, тобто в її основі, стоять фізіологічні потреби: у їжі, теплі, захищеності від небезпек, житлі тощо. Вище — соціальні потреби: у спілкуванні, визнанні, піклуванні про інших людей, освіті. І найвище — духовні потреби: віра, творчість, мистецтво, високі знання.
Я часто даю дітям нестандартні домашні завдання. Відповіді на них не знайдеш у книжках з готовими домашніми завданнями. Діти мусять думати, творити, проявляти кмітливість і креативність. Наприклад: скласти кросворд, намалювати комікс чи постер, написати рецензію на фільм і таке інше. Ви собі уявіть, як нам цікаво аналізувати такі домашні роботи!
У мене є така вправа: створення кольорової палітри вірша. Діти розфарбовують рядочки чи строфи поезії різними кольорами та коментують свій вибір кольорів, адже кожен несе в собі певне символічне навантаження.
Коли гарна погода, ми з дітьми часто виходимо на вулицю. Ватман нам служить замість шкільної дошки, замість крейди використовуємо фломастери, маркери, кольорові олівці. Зрештою, це не так важливо. Головне те, що візьмуть з цього уроку діти.
Намагаюся відійти від консерватизму і в оцінюванні знань своїх учнів. Часто використовую взаємооцінювання, а також — самооцінювання. Наприкінці уроку діти називають оцінку, яку я виставляю в журнал. Це дозволяє учням з низькою самооцінкою підтримати себе. А тим, хто занадто критично до себе ставиться, навчитися цінувати свої здібності. Прихильно ставлюся до накопичувальної системи оцінювання. Вона мотивує до навчання. Діти виконують додаткові завдання, якщо їм потрібно заробити ще бали.
А думки наших учнів? Вони дуже часто відрізняються від прописних істин дорослих своєю глибиною. Відомий педагог Шалва Амонашвілі писав: "Треба бачити себе в дітях, щоб допомогти їм стати дорослими, треба приймати їх як повторення свого дитинства, щоб удосконалюватися самому, треба, нарешті, жити життям дітей, щоб бути гуманним педагогом".
