В Україні активно готуються до старту другого етапу медичної реформи, яка почне діяти з першого квітня. Медреформа, зокрема, передбачає й оптимізацію протитуберкульозних медичних закладів. Під загрозою існування опинився Калуський протитуберкульозний диспансер. Це при тому, що показник захворюваності на туберкульоз в Калуші та Калуському районі — найвищий в Івано-Франківській області. Про ситуацію, що склалася, ми говорили з головним лікарем Калуського протитуберкульозного диспансеру Ольгою Кузик.
Ольга Кузик
“Впродовж останніх 20-ти років наш заклад, — пояснює Ольга Кузик, — фінансується з місцевого бюджету (обласного) у вигляді медичної субвенції та дотаційних коштів. Після старту другого етапу медичної реформи, а він вступає в дію з першого квітня 2020 року, заклади нашого типу перейдуть на пряме фінансування із Національної служби здоров’я України (НСЗУ) або так зване контракне фінансування. Для цього слід створити комунальне неприбуткове підприємство (КНП).
На сесії Івано-Франківської обласної ради 20 грудня 2019 року депутати дали згоду на прийняття цілісного майнового Калуського протитуберкульозного диспансеру у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області. Проте наступна сесія обласної ради, яка має відбутися 21 лютого, мала б винести остаточне рішення по перетворенню нашої установи в КНП. Зважаючи на граничний термін укладання договорів з НСЗУ — до 25 лютого 2020 року, наша установа не встигне пройти кілька етапів з перетворення та реєстрації нового підприємства”.
Калуський диспансер — один із найбільших диспансерів у області — опинився на межі ліквідації .
“Проблема в тому, — зауважує Ольга Кузик, — що навіть якщо нам і вдалося б вчасно створити комунальне некомерційне підприємство, коштів, які виділятиме НСЗУ, все одно не вистачить на повноцінне функціонування не тільки стаціонарного відділення у селищі Войнилові, а й поліклінічного, що в Калуші. Попередньо передбачається близько 30% від того фінансування, що маємо зараз”.
Адже НСЗУ виплачуватиме кошти тільки за тих пацієнтів, яким уже встановлено діагноз “туберкульоз”. Рання діагностика туберкульозу (флюорообстеження, аналіз крові, бактеріоскопія мокротиння) — прерогатива діяльності сімейних лікарів. Підтвердження діагнозу чи диференціальна діагностика здійснюється лікарем фтизіатром. Тобто вся процедура діагностування — флюорограма, бактеріоскопія відбуватиметься в Центрі первинної медико-санітарної допомоги. Крім того, затверджена Стратегія боротьби із захворюванням на туберкульоз в Україні передбачає проведення контрольованого лікування хворих на туберкульоз в амбулаторних умовах та під контролем сімейних лікарів і медичних сестер.
Головний лікар Калуського протитуберкульозного диспансеру бачить єдиний вихід — входження диспансеру до структури котрогось із уже створених КНП як філії. Це може бути або обласний фтизіопульмонологічний центр (ОФПЦ) або КНП “Калуська районна лікарня” чи КНП інших районів. Головне — щоб було позитивне рішення обласної ради.
“Щоб нас хотів хтось взяти “під своє крило”, — пояснює Ольга Кузик, — доведеться провести суттєве скорочення. Шкода працівників, але іншого виходу просто немає. Із 93 посад планується залишити тільки 47 (це при тому, що з листопада ми уже скоротили 16 посад). У разі входження структурним підрозділом в одне з КНП області чи району посади головного лікаря теж не буде, тільки завідувач структурного підрозділу. Із 60 фтизіатричних ліжок, розгорнутих на даний момент, залишиться тільки 30, і ці, відповідно, тільки для жителів Калущини. Це вимушені заходи, які, сподіваюсь, дозволять зберегти фтизіатричну службу у районі”.
У нашому місті — найвищі показники захворюваності на туберкульоз в області
Стаціонарне відділення Калуського протитуберкульозного диспансеру розміщене у селищі Войнилів. Воно обслуговує Калуський, Рогатинський, Галицький райони та місто Калуш. У Калуші на вулиці Каракая розташоване поліклінічне відділення, яке обслуговує Калуш та Калуський район, та бактеріологічна лабораторія другого рівня діагностики туберкульозу.
Фтизіатрична служба, пояснює Ольга Кузик, проводить діагностику туберкульозу, лікування хворих в амбулаторних умовах, консультує при підозрі на цю небезпечну недугу при самозверненні пацієнтів, контролює дотримання схеми лікування, слідкує за диспансеризацією осіб, які перехворіли на туберкульоз, обстежує та здійснює хіміопрофілактику для тих, хто контактував з хворими, дітей та підлітків, в яких були позитивні реакції Манту тощо.
У Калуші та Калуському районі у 2019 році захворюваність на туберкульоз складає 56,1 на 100 тисяч населення (зокрема 53,7 на 100 тисяч населення — це туберкульоз органів дихання). Це найвищий показник на Прикарпатті. До прикладу, в Коломийському районі захворюваність складає 54,3 на 100 тисяч населення, середній по області показник — 42,4 на 100 тисяч населення.
У Калуському диспансері вперше у 2019 році взято на облік 70 хворих з туберкульозом, з них 35 випадків бацилярних форм туберкульозу . Є три випадки поєднання туберкульозу з ВІЛ/СНІДОМ. За рік трапилося 10 рецидивів у пацієнтів, що вже були вилікувані.
Із тих, в кого туберкульоз легень діагностували торік, — двоє підлітків та одна дитина шкільного віку. Причому в двох випадках інфікування туберкульозом могло відбутися раніше (у них були хворі родичі, які давно померли), а проявилося тільки тепер. В іншому випадку віднайти джерело хвороби не вдалося.
Ілюстрація
З позитивних змін — на Калущині зменшується кількість деструктивних форм захворювання на туберкульоз, тобто занедбаних форм туберкульозу. Це якраз свідчить про належну профілактичну роботу та ранню діагностику небезпечної недуги. Захворюваність занедбаними формами туберкульозу на Калущині — 11,2 на 100 тисяч населення, середній в області показник вищий і складає 14,6 на 100 тисяч населення. Занедбані форми туберкульозу в районі зареєстровані у кожного п’ятого хворого: 20,9% з всіх нових випадків, в області цей показник вищий і складає 37,5%.
У 2019 році, у порівнянні з 2018-м, зменшилася смертність. Померло дев’ять пацієнтів від активних форм туберкульозу (у тому числі двоє на першому році лікування).
У стаціонарі Калуського протитуберкульозного диспансеру у Войнилові за рік пролікували 174 хворих, з них із Калуського району — 131 пацієнт.
“Важливо зберегти і поліклінічне відділення, і стаціонар для жителів нашого району та міста, — акцентує Ольга Кузик. — Щоб було і де обстежити, і де лікувати. Адже лікування в стаціонарі для хворих є безкоштовним. Держава надає препарати, лікарі слідкують за дотриманням схеми лікування. Такі хворі потребують постійного моніторингу — показників крові, роботи серця та інших органів. Важливо не переривати лікування. Адже форми туберкульозу є чутливими до препаратів, а є і стійкі або хіміорезистентні форми, які розвиваються власне при перерваних пацієнтами лікуваннях. Вони набагато важче піддаються лікуванню, потребують більшої кількості препаратів. Якщо лікування простої форми туберкульозу триває шість-вісім місяців, то стійких форм — до двох років.
Існують так звані стійкі форми туберкульозу з так званою широкою резистентністю, підібрати лікування яким неможливо".
Схоже, в Україні вирішили зосередитися — як в країнах з розвиненими системами охорони здоров’я — на ранньому виявленні та амбулаторному лікуванні туберкульозу. І принагідно — оптимізувати медичні заклади. Проте фтизіатри занепокоєні цим фактом. До прикладу, у Запорізькій області, де обласна рада вирішила закрити 75% тубдиспансерів, називають таку оптимізацію бактеріологічним геноцидом. Адже не розуміють, як можна в країні, де в 1995 році оголосили епідемію туберкульозу і яка досі не до кінця подолана, відправляти хворих на обслуговування до загальної медичної мережі. Туберкульоз — інфекційна хвороба, яка передається повітряно-крапельним шляхом.
А тим часом тубдиспансери мають усі умови для прийому хворих на туберкульоз. До прикладу, у стаціонарі, що у Войнилові, зробили косметичний ремонт у палатах, замінили вікна на металопластикові. У поліклінічному відділені Калуського протитуберкульозного диспансеру є висококваліфіковані лікарі, окремі кабінети для прийому хворих і кабінет для прийому дітей, бактеріологічна лабораторія, власний флюорограф, маніпуляційний та процедурний кабінети.
