Зараз Ігор Гох без сорому розповідає про своє минуле, про те, що 15 років провів у наркотичному рабстві. Був залежним від наркотиків, цигарок та алкоголю, ігор на гроші. Втрачав друзів, роботу, рідних, себе. Не один раз пробував зупинитися, не вдавалося. Але таки зумів.
Вже понад три роки, як Ігор позбувся наркотичної залежності. Зараз він допомагає це зробити іншим. Створив проєкт "Контроль залежності", який домоміг уже сотням людей, які опинилися в полоні наркотичного дурману та іншої залежності.
Ігор Гох розповів Кalushnews.city, як у нього все почалося із наркотиками, чим загрожують перші спроби закурити чи зробити укол, пояснив, що робиться з людиною при постійному вживанні, як діяти, коли ваша близька людина, не дай Боже, стала на цей шлях, що ж відбувається, коли залежний пробує звільнитися і чому це вдається одиницям.
Як почалося "життя на голці"?
Траву я спробував у 12 чи 13 років, амфітамін — у 16, далі були інші наркотики, включно з ін'єкційними. Я, взагалі то, довший час не вважав, що вживаю наркотики. "Трава — не наркотик" був моїм улюбленим висловом. Я ріс у повній сім'ї, мій рідний брат ніколи не пробував наркотики. Нікому на думку не спадало перевірити, чим я займаюсь, ніхто не допускав думки, що зі мною. Мене вважали важким, неслухняним підлітком, а я просто зростав і навчався під "кайфом".
Саме очі, видають людину, яка вживає наркотики. А як часто ми заглядаємо в очі своїх близьких? Мої очі завжди "чарівно" блищали. Почервоніння та набряки я знімав звичайними очними краплями. Саме очі я постійно ховав.
Я імітував постійну зайнятість, а насправді уникав зайвих питань. Моя поведінка виглядала як безчуйність та небажання спілкуватися з близькими. Я намагався якнайменше часу проводити з ними. Вдавав, що дуже зайнятий чи кудись поспішаю, не сідав за стіл обідати, довго мив руки, скаржився, що очі продуло в машині чи потрапив шампунь при купанні. Люди мені навіть співчували, вважали, що я мало сплю та виснажений. З часом мій погляд перестав когось бентежити — його почали вважати нормальним.
Я відкрито заявляв, що наркоман, але у глибині душі так не вважав. Це був мій виклик, фарс, протест. Я бажав завдати болю близьким та показати свою "відвагу". І тільки, коли я визнав свою залежність по - справжньому, почав соромитись.
"Лінія оборони" проти наркотиків слабшає з кожним випадком вживання
Чому людині хочеться спробувати наркотик? Причин безліч, та всіх об'єднує одне: чогось не вистачає. Особисто для мене як лідера компаній і спортивного хлопця — це був азарт. Мене штовхало саме це. Але багато хто пробує наркотик "за компанію". В інших бажання виникає через розповіді про властивості наркотиків. Якби не було розповідей — не було б і бажання.
Звичка формується з другої спроби. Не важливо яким методом відбувається вживання, який склад речовини, але якщо є друга спроба, це означає, що людина впускає наркотик у своє життя. Вона не здатна вирішити ситуацію і шукає допомоги у речовини. Це як вживання алкоголю — фужер вина для настрою, два — щоб розслабитись. Чарка для хоробрості або пляшка для стану "нірвани".
Я знаю людину, яка тільки один раз покурила наркотик, і — відразу збожеволіла. Інший нюхав 5 років - викинувся з вікна 9-го поверху. А той, що коловся 10 років, йому тільки відрізали ногу через абсцеси, бо він гнив заживо.
Найбільша помилка наркомана-початківця в тому, що він ділить наркотики на легкі та важкі. Мета такого поділу: переконати себе, що наслідки діляться так само. Але собливо небезпечні синтетичні наркотики, які зараз найпоширеніші, бо вони дешевші. Вони можуть зробити з нормальної людини неврівноваженого психа назавжди.
Контролювати себе і процес вживання наркотиків наркозалежна людина може тільки на початку. "Лінія оборони" слабшає з кожним випадком вживання. Знову порівняю з алкоголем. Людина може добре "хильнути" і чекати інший привід. Згодом випадки частішають. Так само із наркотиками.
Диллер нікого не шукає - до нього наркозалежні приходять самі. "Барига" - це вже широко відома "людина" в вузькому колі, рідко він буде шукати для себе нових, неперевірених клієнтів. Це роблять посередники. Ті люди, які вже є залежними, і для того, щоб знайти гроші на наркотики, шукають так званих спонсорів, новачків, у яких є достатньо грошей.
Часто достатньо просто потрапити у коло, де вживання наркотиків не осуджується та сприймається лояльно. І не гарантія, що вам вдасться не потрапити у тенета посередників, які крутяться біля таких компаній. Питання лише в тому: чи зумієте відмовитися від спокуси спробувати наркотики
Ейфорія досягається не з першої спроби наркотиків, але згодом вона згасає, а бажання втримати "рівень" залишається. Так росте доза та змінюється склад речовин, що вживають. Коли дія наркотика припиняється, ти відчуваєш почергово: занепад сил, роздратованість, злість, тривогу, страх, агресію, ненависть.
Викручує м'язи та суглоби, відчуваєш пронизуючий біль від поясниці до вух — це ломка
Найбільший страх залежного - залишитися без наркотику. Його не буде лякати погіршення життєвих умов, стану здоров'я, відсутність близьких, хвороба дитини. Його найбільше лякає — залишитися без чергової дози. Часто наркозалежні, щоб добути наркотик, йдуть на все. Хоча добути наркотик — це вже за межею закону. І, до речі, саме порушення закону, тільки підсилює у залежного ефект від "здобутку". Мене особисто на щось конкретне йти нічого не змушувало. Мені просто нічого не заважало дістати наркотик, особливо у Коломиї.
Немає думок, немає слів, в голові — суцільна порожнеча, емоційний вакум. Людина стає схожа на істоту. У мене не було жодних цінностей, окрім наркотика.
Ігор Гох: тоді і тепер
Заливаєшся холодним потом, в тебе викручує м'язи та суглоби, відчуваєш пронизуючий біль від поясниці до вух — це ломка. Три останні роки, коли ще вживав наркотики, я відчував тільки два стани: 1) мені дуже погано та 2) мені ПІ-ПІ-ПІ як погано. Я не відчував жодної позитивної емоції. Наркотик забрав у мене навіть сенс вживання.
Через вживання наркотиків я втратив роботу, дружину, здоров'я, зіпсував стосунки з родиною. Я також майже втратив здатність свідомо міркувати. Це може трапитись із людиною, котра не вживає. Але в наркоманів ця ймовірність майже 100%
.
Придумував різні історії, неіснуючі проблеми, щоб виманити гроші на наркотики. Я перестав шкодувати рідних. Нахабно видурював у них гроші, маніпулював на почуттях. Я не відчував до них навіть краплі поваги. Навпаки, зневажав їх за слабкість. Мені здавалося, що я кращий і справедливіший, ніж інші. Через свої параної, я бачив в людях стукачів та ворогів.Я міг їх просто "кинути" і вірити в те, що вони цього самі заслуговують.
Я в чужих ніколи не крав, лише вдома. Але я спускав всі заробітки на речовини. Згодом я дійшов до ломбардів і боргів, які виплачувала моя сім'я. Я вживав наркотики, будучи працівником міліції, маючи дружину та сина, перебуваючи у психлікарнях або наркології.
Брав техніку в кредит і продавав за безцінь у той же день. Годинник за 4 000 тисячі гривень віддавав за 300 гривень. Золоті речі вдома від мене ховали. Заліз у борги. Набрав кредитів. З ломбарда мої речі віддавали татові без мене.
Чи каявся за ганебні вчинки? Звичайно. Інколи. В моменти, коли тверезів.
За 3 роки мене утримували у психлікарнях 8 разів. Те, що я "підсів" зрозумів у 25 років, коли всі навкруги це вже знали і сприймали, як звичайне явище. Я вживав різні види наркотиків, для мене це обернулося 8-разовим перебуванням у різних психлікарнях, не менше 20 днів кожного разу. Мої емоції, психічний і фізичний стан повністю підпорядковувалися і залежали від вживання наркотиків, які я діставав, навіть перебуваючи у психлікарні.
"Стоп — наркотикам!": диво чи усвідомлений вибір?
До мене приїхали і сказали: їдемо! Я не знав куди і навіщо. В мене були і борги, і знайомі в кримінальних колах, тож на думку спало, що це, мабуть, кінець. Але свідомість запеклого наркомана влаштована так, що його думки і дії не пов'язані. Отже, думав я одне, а робив інше. Сів — і поїхав. Коли прибув на місце призначення, то дізнався: батьки влаштували мене до центру реабілітації.
У центрі реабілітації — майже за тисячу кілометрів від дому — я провів рік. Рік тверезів і чекав моменту, коли знову зможу вживати наркотики. Так і чекав, поки не проснулося бажання жити в тверезому стані.
Я сам був вражений, що є "колишні", які змінили своє життя. Тож я тоді вирішив розповісти свою історію — і побачити, що з цього вийде. Мені хотілося показати: так буває, є шанси, можливо отверезіти після 15 років вживання наркотиків.
Шлейф моїх колишніх пригод не лишив мені вибору — я був викинутий із соціуму. Я не міг влаштуватися на роботу, а вдома у мене були великі шанси на зрив. І тому я залишився волонтером у реабілітаційному центрі, щоб допомагати таким, яким і я був недавно. Треба визнати: повернутися у соціум після багатьох років вживання наркотиків — велика проблема. Ставлення до "колишніх", всім відоме. Люди змінюються, але в це мало хто вірить. Нікому не потрібні люди з такою біографією, тому її часто і приховують.
Після наркотиків я став звичайною людиною. Звичайною, з різними проблемами, справами, турботами. І це дає мені нескінченне бажання долати всі перешкоди, йти вперед. Жити..
Я відмовився не тільки від наркотиків, також від тютюну, алкоголю та гри на гроші. Я навіть не допускаю думки, бо розумію: одна спроба витягне цілий ланцюжок, який був обірваний одним махом, і також, по черзі, нанівець підуть всі мої здобутки тверезості.
Я вийшов з тіні, вирвався із наркотичного полону і не бажаю туди повертатися. Втриматись допомагає мій власний вибір - я публічно висвітлюю його. Відкрито пропагую життя без залежності. Моє навчання, коло спілкування, робота - все працює на допомогу залежним.
Як вберегти дітей від жахливої долі наркозалежних?
Батьки повинні знати чим зайнята їх дитина, а дитина повинна знати про наслідки наркотиків. Тобто вберегти від вживання може тільки обізнаність обох сторін. Рідні повинні насторожитися, якщо близька вам людина втрачає вагу, стає неохайною, уникає зорового контакту, уникає спілкування, не купує нові речі або зникають старі. З'являються такі риси як: грубість, різкість, агресивність. З'ясуйте причину, якщо у рідної чи близької людини почалися проблеми на роботі, у навчанні, сім'ї, чому не вистачає їй грошей, виникли борги, кредити. Особливу увагу зверніть, якщо уникає розмов або виправдовується та дає обіцянки і порушує їх.
Я розповідаю про своє життя з наркотиками на відкритих уроках у вишах та школах. Говорю про те, як поводитися з наркозалежним: шкодувати, допомагати чи залишати напризволяще? Ці питання дуже складні. Але мусимо шукати на них відповіді і допомагати тим, хто з різних причин потрапив у наркотичну залежність.
Самостійно розірвати круг наркозалежності вдалося лише одиницям. Це велика рідкість. Якщо після довготривалого лікування до вживання наркотиків не повертаються один-двоє із 10, то коефіцієнт без втручання спеціалістів набагато менший.
Витягнути людину з дна практично не можливо самотужки. Це потребує системного підходу, іде багато душевних сил. Щоб допомогти людині розпочати нове життя у тверезості, потрібно наповнити його сенсом та надією. Родичам це зробити дуже важко. Бо вони не мають досвіду вирішення цієї проблеми. Тому я раджу: звертайтеся за допомогою до спеціалістів.
