А в житловому масиві “Підгірки” провели віче-пам’яті “ЗУНР — знамення державності”.
Ось уже 29 років підгірчани в день вшанування річниці утворення ЗУНР збираються біля Символічної могили Січовим стрільцям. Її насипали першого листопада 1990 року — в чесь загиблих героїв з Калуша. На стелі поряд напис: “Жодні темні підступні сили не здатні позбавити український народ пам’яті та шани до своїх синів і дочок, які віддали свої життя за святу справу — побудову української соборної незалежної держави”. Цьогоріч в житловому масиві “Підгірки” провели віче-пам’яті “ЗУНР — знамення державності”.
Помолилися за патріотів — Січових стрільців, які боролися за ЗУНР, і за новітніх героїв , які відстоюють незалежність України на сході нашої держави. Настоятель УГКЦ Стрітеня Господнього о. Михайло Бойчук відслужив панахиду.
У проповіді він пригадав, як 30 років тому в Дем’яновому Лазу хоронили останки Січових стрільців, як через рік по всій Україні насипали хлопцям та дівчатам Символічні могили, зокрема й у підгірках.
Міський голова Ігор Матвійчук зауважив, що хоча ЗУНР проіснувала недовго, її створення має велике історичне значення — як свідчення прагнення українців до волі і незалежності.
“У 1918 році ми отримали велику державу у центрі Європи, — наголосив воїн нового покоління Олександр Коваль. — Проте ми не змогли її відстояти. Проте зробимо це зараз!”
У виконанні аматорів мистецтва звучали музичні композиції “Там на горі на мак4івці”, “Ой у лузі червона калина”, “Заквітчали дівчатонька стрільцеві могилу”.
Підгірчанка Надія Завадецька зачитала баладу про підгорецьких хлопців, які загинули у боротьбі за Українську державу.
Меморіальну дошку Архітектору Листопадового чину, уродженцю с. Перевозець Дмитру Паліїву урочисто відкрили на приміщенні районного Будинку культури.
На захід прийшло багато громадських активістів, влада міста та району, студенти Калуського політехнічного коледжу. Приїхали представники ГО “Галицьке братство колишніх вояків І Української дивізії “Галичина” Української національної армії”.
Леся Піцик, заступник начальника управління культури, національностей та релігій Калуської міської ради, познайомила присутніх з героїчним шляхом мужнього воїна Дмитра Паліїва.
Під звуки Державного Гімну прозвучали три постріли в пам’ять про Дмитра Паліїва та всіх, для кого незалежність України була понад усе.
Освятили меморіальну дошку, яку виготовив калуський скульптор, член Національної спілки художників України Ігор Семак, отець Михаїл Бігун (УГКЦ) та о. Микола Мороз (ПЦУ).
Квіти до постаменту лягли від міської та районної влади, Новицької ОТГ, воїнів ОУН-УПА, громадських активістів.
Кандидат історичних наук Ігор Ільницький зазначив: “Кажуть, не треба питати, що держава зробила для тебе. Треба питати, що ти зробив для держави. А Дмитро Паліїв Українській державі віддав себе. Він був великим теоретиком творчого націоналізму. А ще проявив себе як господар, патріот та благодійник. Коли після розгрому ЗУНР він був змушений виїхати на Лемківщину, то відкрив там ремісничий готель. За виручені кошти потім була змога нагодувати 25 тисяч українських дітей, коли у 1942 році на Західній Україні був голодний рік”.
Резервіст дивізії “Галичина” Василь Бичко передав калушанам уклін від голови “Галицького братства” Зенона Рублевського, який особисто знав Дмитра Паліїва. Він зазначив, що “відкриття меморіальної дошки Архітектору Листопадового чину — це наче влити нову кров у розтерзане тіло України. Бо тільки пам’ятаючи про минуле, ми здобудемо майбутнє”.
Від імені “Галицького братства” Василь Бойчук вручив подяки громадським активістам Калущини — Дмитру Жекалу, Миколі Філіповичу, Богднові Русинкевичу та Ігорю Ільницькому.
А голова проводу Українського націоналістичного Руху Дмитро Жекало відзначив подяками проводу Ігоря Матвійчука, Євгена Гірника, Івана Даніва, Романа Дзундзу, Віктора Шевченка.
Історична довідка. Листопадовий чин: в ніч на 1 листопада 1918 року українці повстали проти влади Австро-Угорської імперії, яка планувала передати Галичину Польській державі. У необхідності проведення військового перевороту, щоб попередити захоплення Львова поляками, членів новоствореної Української Народної Ради переконав сотник Легіону Українських Січових Стрільців Дмитро Вітовський. Дмитру Підхорунжому Дмитру Паліїву, уродженцю с. Перевозець Калуського району, було доручено відіслати гінців у війська, які перебували на території українських земель. Саме тому за Дмитром Палієвом закріпилося звання Архітекора Листопадового чину. Військовий план виконали блискуче. І 1 листопада 1918 року постала Західно-Українська Народна Республіка. А над львівською ратушею підняли синьо-жовтий стяг. 257 днів — до 17 липня 1919 року — проіснувала ЗУНР. З першого дня її створення і до останнього тривала українсько-польська війна, яка завершилася перемогою Польської держави.
