Вдала назва компанії чи слоган – це гарний спосіб привабити клієнта. Вони створюють перше враження і передають атмосферу. Як назвати бренд так, щоб він запам'ятався? У цьому матеріалі ми проаналізували успішні приклади українського брендингу на основі відео з ютуб-каналу "Ідея Олександрівна". Авторка каналу – філологиня, яка досліджує можливості української мови в сфері бізнесу та маркетингу.
Чек-лист для успішного українського брендингу
- Використовуйте слова, що апелюють до почуттів затишку та комфорту (хата, комора, скриня)
- Експериментуйте з географічними назвами та створюйте каламбури ("Пригощайся" від Гоща, "Чарівне" від Рівне)
- Надихайтеся українським фольклором та літературою (котилася торба, котигорошко, абаба-галамага)
- Не бійтеся використовувати діалектизми (ябко, файно, філіжанка)
- Переосмислюйте старі слова та змінюйте їх конотацію (Сільпо, Бабаяга, Гульвіса)
- Враховуйте актуальні події та суспільні настрої (Поляниця, Бавовна)
- Прагніть до лаконічності та влучності ("Є", "Тут")
- Створюйте унікальні неологізми та римовані конструкції
- Дотримуйтеся принципу "те, що поряд" – використовуйте знайомі та рідні образи
Як радянське минуле вбивало креатив
У Радянському Союзі магазини називали просто "магазин" або "промтовари". Були ще залізобетонні назви типу "Взуттєва фабрика Паризька комуна", "Швейна фабрика Більшовичка", гітара "Урал", радіоприймач "Комсомолець".
Навіть коли для показухи допускався місцевий колорит – видавництво "Веселка", кафе "Львів'янка" – фантазія все одно кульгала: "Фабрика музичних інструментів Трембіта", "Металева фабрика Трембіта", "Чоловічі костюми Трембіта".
Після розпаду СРСР перші приватні компанії масово брали англійські назви. Можливості української мови в брендингу ще не усвідомлювалися, хоча вони насправді неосяжні.
Брендинг на українських реаліях
"Україна – рідний дім, тепло й хороше у нім" – брендинг, заснований на рідних реаліях, знаходить гарячий відгук у серцях. А що українець любить найбільше? Коли у нього є хата!
Ось яка чудова тут рима утворюється: "Картопляна хата", "Татова хата", "Смачна хата", "Пузата хата". Дріжджі можна назвати "Духмяна хата", губки для посуду – "Хата багата", а телешоу – "Хата на тата".
У хаті обов'язково має бути комора – з'являються видавництво, ресторан, музичне обладнання, творча студія та консервації під назвою "Комора". У коморі – скриня, тож маємо дует, ресторацію, магазин і хендмейд "Скриня". Навіть музей Івана Гончара відкрив онлайн-колекцію одягу "Відкрита скриня".
Коли українець має хату, комору і скриню, тоді він буде паном: "Пан Диван", "Пан Гарбуз", "Щирий пан", "Пан Баняк", "Розкішна пані", "Пані Поляниця".
Головний принцип такого брендингу – "те, що поряд", тобто те, що викликає емоції затишку, приємності та комфорту.
Магія географічних назв
Деякі назви стали символами регіонів: "Житомирські шкарпетки", "Львівські круасани", "Миргородська вода", "Полтавські галушки". Географія дає довіру до продукту.
Але найцікавіші мовні знахідки – коли географію обігрують: селище Гоща на Рівненщині немов спеціально назвали для бренду "Пригощайся". "Редивилівське молоко ми всім радимо". У місті Суми мешкають "Сумлінні люди", а в Рівному створили інформаційний портал "Чарівне".
Розгляньтеся навколо – Добромиль, Радехів, Лебедин, Круглики, Коржівка, Веселівка мають потужний брендовий потенціал.
Сила фольклору та літератури
Натхнення можна шукати в історії України: ресторан "Криївка", кінотеатр "Байда", кав'ярня "Еней", їдальня "Сковорода".
З казок і фольклору беруть назви: магазин сумок "Котилася торба з великого горба", клуб мандрівників "Котигорошко", листівки "Від щирого зайця", вишиванки для немовлят "Курікук".
Навіть із літератури: видавництво "Абаба-галамага" (з оповідання Франка "Грицева шкільна наука").
Старовинні слова дають гарантію унікальності: барбершоп "Голярня", крем-мед "Смакотиння", локація для святкувань "Ліє тепло", магазини для вишивання "Лелітка", декору "Галузка", піцерія "Запічок".
Діалектизми в моді
Тепер модно називати заклади діалектними словами. Усі знають мережу магазинів "Ябко", ресторан "Мнесо", супермаркет "Тайстра", магазин одягу "Файне дранття".
"Файних" взагалі є повна купа: ресторан "Файна фамілія", кафе "Моцна бульба", кефір "Дідо", вироби гуцульських майстрів "Чічка", виробник гаманців "Як файно!", консервації "Стодола", меблі "Бамбетель", чай "Мольфар", кав'ярня "Філіжанка".
З'являються і унікальні діалектні знахідки: жувальна гумка "Бульбагум", кондитерський ресторан "Фраєрка", сендвіч-бар "Зубка-канапка", хуткоїш "Іди на їїч", морозиво "Файні льоди", тату-студія "Олювко", кав'ярня "Горня", кебаб "Вогень", одяг "Когут".
Лаконічність – запорука успіху
Найкращі приклади мінімалізму в неймінгу – книгарні. Замість "Букініст", "Буква", "Світ знань" з'являються геніальні "Є" та "Тут" – коротко, мов постріл.
У Тернополі 100 років тому була книгарня "Будучність" – вони в минулому думали про майбутнє, тобто про нас.
Найчарівніші назви у кав'ярень: "Цомкава", "Базікало", "Деревені", "Пліткарка", "Цікава кав'ярня", "Саме час".
Епатаж і зміна значень
Хто не боїться епатажності, перетворює негативну конотацію на позитивну: паб "Гульвіса", косметика "Бабаяга", перевезення "Шалена черепаха", кераміка "Рябаволож", вулична їжа "Дідькострітфуд", батончик для лінивих "Дубці-сухпайок", магазин швейних машинок "Швейні монстри", клей "Скажена липучка", розважальний комплекс "Халабуда".
Успішний приклад ребрендингу – "Наше Сільпо". Радянське "сельпо" було зачуханим магазином, де продавали хліб, консерви і калоші. Сьогодні і слово "село" позбулося принизливого відтінку, і "Сільпо" – це про щось зовсім інше.
Брендинг війни
Повномасштабне вторгнення породило нові назви: заклади "Поляниця", кухня на відкритому полум'ї "Бавовна", благодійний фонд "Незламні".
Деякі вдало обіграли наявні бренди: у Укрзалізниці працюють "залізні люди", заправка "ВОГ тримає вогонь допоможелло", "ОКО за око".
Війна впливає на всі аспекти життя, і на брендинг зокрема. Декому довелося змінити російськомовні назви: "Мини засоби" став "Пухнастик няня", "Молочні вироби" стали "Просто наші".
Перейменування бренду – складна і ризикована річ, але якщо назва зав'язана на російській мові та культурі, треба з цим щось робити.
