Долинська громада в Івано-Франківській області утворилася у 2018 році. Населення близько 50 тисяч, центр у місті Долина. На відміну від багатьох інших на Франківщині, громада не може похвалитися значним туристичним потенціалом, хоч і розташована неподалік Карпат. Натомість тут взяли курс на збереження довкілля: ще більше десятка років тому зайнялись енергоефективністю. З реформою місцевого самоврядування розвиток у цьому напрямку ще більше посилився.
У центрі Долини - пам'ятник ГрушевськогоФото: фото автора
Від нафти до енергоефективності
Долина – місто на заході Івано-Франківської області, в етнографічному регіоні Бойківщина. Перші документальні згадки про Долину відносяться до XV століття, успішно функціонувало воно й за часів Польщі та Австро-Угорщини. Але зараз місто мало нагадує ті старі часи – переважно уже пізніше, радянське, минуле. На початку п’ятдесятих років на території Долини знайшли нафтові родовища, тоді тут з’явилися великі промислові підприємства, майстерні, цехи.
Після проголошення української незалежності у 1991 році у місті знесли пам’ятник Леніну, а натомість встановили Михайлові Грушевському. На честь першого президента названа і одна з найбільших вулиць, яка веде до міської ради від озера – улюбленого місця проведення часу місцевих.
Музей Бойківщини у ДолиніФото: фото автора
Нова сторінка в історії Долини розпочалася у 2009 році, коли місто підписало Угоду мерів – європейську ініціативу, за якою місцеві органи влади зобов’язалися досягнути кліматичних та енергетичних цілей ЄС. Долина була у першій десятці українських міст, які стали підписантами Угоди. Також місто одним з перших в Україні розробило та прийняло власну стратегію сталого розвитку з енергоспоживання.
Долинська громада утворилася у 2018 році, шляхом об’єднання Долинської міської ради, Малотур'янської, Солуківської сільських рад Долинського району та Грабівської, Лоп'янської сільських рад Рожнятівського району. Зараз кількість населення налічує приблизно 50 тисяч мешканців – місто і 21 село. Площа – майже 50 квадратних кілометрів.
З того часу громада активно бере участь у конкурсах та отримує європейські гранти на розвиток.
Костел у ДолиніФото: фото автора
Більше сіл – більше викликів
За словами місцевих мешканців, найбільше розвиватися Долинська громада почала за управління попереднього міського голови – покійного Володимира Гаразда. Він очолював місто з 2006 по 2020 роки.
У 2017 році на Міжнародному саміті мерів Долина отримала нагороду премії Smart Cities Ukraine 2017 в номінації “Cleantech-рішення та енергоефективність”. Також місто є єдиним в Україні, яке отримало європейський сертифікат енергоефективного менеджменту.
До 2021 року Долина виконала всі вимоги Угоди мерів і скоротила шкідливі викиди в атмосферу на 21%. Тож участь в Угоді продовжили до 2030 року.
Саме Володимир Гаразд був ініціатором створення Долинської громади у 2018 році. Після успішного об’єднання додалося роботи. Зокрема, як розповідає теперішній голова громади, обраний у 2020 році, Іван Дирів, до міста доєдналися села, де інфраструктура була набагато гіршою.
“Коли до громади долучилося 21 село – все змінилося, – каже Іван Дирів. – Наприклад, сфера освіти: це 26 шкіл, з них 18 – у селах, зі своїми проблемами, наповненістю, яка не відповідає вимогам держави. Те ж саме і сфера медицини”.
Іван Дирів під час інтерв'ю у ФранківськуФото: фото автора
Змінам заважала пандемія, а тепер повномасштабна війна. Втім, громаду намагаються розвивати – у першу чергу, підіймати рівень життя у селах.
“Минулого тижня ми відкрили нову амбулаторію в селі Підбереж, – говорить Іван Дирів. – Це наблизить медичну допомогу до мешканців, бо не завжди старші люди можуть приїхати в Долину. Ресурс ми знайшли зі свого бюджету, бо державна програма по будівництву амбулаторій уже не діє. Зробили ремонти, купили обладнання”.
Зараз на амбітні проєкти у громади намагаються у першу чергу залучати кошти від міжнародних донорів. На щастя, завдяки децентралізації, очільники громад можуть самостійно ухвалювати такі рішення та розпоряджатися місцевим бюджетом, залежно від запитів мешканців.
За кордоном залучають не лише кошти, а й ідеї. Наприклад, стосовно сортування сміття.
“Я недавно був у Данії з метою обміну досвідом, – розповідає очільник громади. – Там в одному з муніципалітетів є унікальні приклади поводження з відходами, свій сміттєспалювальний завод. Спробуємо у себе організувати щось подібне. На щастя, держава дозволила купувати спецтехніку під час воєнного часу, тож у 2023 році ми придбали два сміттєвози. З екологічного податку, який є цільовим, замінюємо сміттєві урни з радянських на сучасні контейнери, як у Європі”.
Намагаються робити і дороги, які у селах Долинської громади досить погані. Зокрема, на найгіршій з них, у селі Велика Тур’я, зараз ведеться ремонт. На це виділили майже 15 млн грн – 8 млн грн з обласного бюджету, а решта – з бюджету громади.
Утеплені будинки у ДолиніФото: фото автора
Громада як енергоострів
Щодо енергоефективності, то Долина – одне з небагатьох українських міст, яке повністю відмовилося від центрального опалення. Остання котельня припинила свою роботу майже 20 років тому. Людям допомогли встановити котли й утеплити будинки – подекуди одразу цілі квартали. Утеплюють і комунальні заклади, зокрема, за сприяння програми НЕФКО.
В останні роки місто продовжує розвивати використання альтернативних джерел палива. Для цього Долина разом з партнерами із Фінляндії розробляє проєкт використання старих законсервованих нафтових свердловин. З них хочуть виробляти геотермальну енергію за принципами теплових насосів.
Зараз перехід на альтернативні види опалення здається ще більш актуальним – і йдеться не лише про екологію. Цьогорічна зима не буде легшою, ніж попередня, тож у Долині вже шукають рішення. Але займаються і далекогляднішими проєктами у цьому плані.
“Зараз ми будуємо на нашому “Водоканалі” сонячну станцію на 140 кВат. Кошти виділили з бюджету, бо розуміємо, що без багатьох речей можна буде прожити, але без води і каналізації ніяк, – каже Іван Дирів. – Також, за співфінансування з обласного бюджету, встановлюємо сонячні станції на дитсадках громади. Працюємо з інвесторами над створенням і вітрових електростанцій. Також уже пройшли громадські слухання щодо встановлення першої в області й, напевно, першої в Україні станції акумуляції енергії. Простими словами – це такий величезний павербанк, який буде заряджатися, коли енергія є, а коли немає – віддавати в мережу. Планується дві черги загальною потужністю в 4 мгВТ”.
Будинки з індивідуальним опаленням у ДолиніФото: фото автора
Крім того, Долинська громада першою в Україні впроваджує пілотний проєкт зі створення сотової енергетичної мережі або ж, іншими словами, системи розподілу генерації. Така система дасть можливість громаді функціонувати в режимі енергоострова, від’єднаного від загальної енергомережі України на певний час – від кількох годин до кількох днів. Поки що конкретних термінів, коли реалізують цей проєкт, немає. Скоріш за все, це займе не менше кількох років. Але, за словами Івана Диріва, допомогти Долинській громаді уже зголосилася європейська організація, яка реалізовувала схожий проєкт у Шотландії.
Також Долинська ТГ активно співпрацює з міжнародними донорами та партнерами. Зокрема, зараз триває проєкт з підготовки енергоменеджерів у громадах, за підтримки “U-LEAD з Європою”.
“Наша держава взяла на себе певні зобов’язання, тож зараз ніяке будівництво неможливе без енергопаспорта об’єкту. Їх можуть видавати лише сертифіковані енергоменеджери, – каже голова Долинської громади. – Також це допоможе запровадити систему моніторингу, скільки енергоресурсів споживається у громаді. Ми уже готуємо таких енергоменеджерів і плануємо ділитися досвідом з іншими громадами по Україні”.
З децентралізацією легше співпрацювати з сусідами
Також Долина активно бере участь у програмах транскордонного співробітництва – з Польщею, Румунією, Угорщиною та Словаччиною. Завдяки таким програмам тут, серед іншого, відремонтували центр первинної медичної допомоги в амбулаторії та наповнили його сучасним обладнанням. А у майбутньому планують ще один проєкт, знову екологічний, – побудувати новий водозабір вище по течії, щоб вода могла поступати в Долинську та сусідні громади без затрат електроенергії.
За словами Івана Диріва, налагоджувати співпрацю із закордонними партнерами дуже допомагає децентралізація.
“Мені легко порівняти з іншими країнами, наприклад, з Туреччиною. Там, щоб підписати угоду муніципалітету, треба отримати дозвіл їхнього міністерства закордонних справ, інших управлінь. Це бюрократія, перевірки – все дуже довго, – говорить голова Долинської громади. – У нас в цьому плані набагато легше й дає можливість налагоджувати горизонтальні зв’язки між громадами різних країн”.
Співпраця з міжнародними донорами та партнерами допомогла громаді й у перші місяці повномасштабного вторгнення. Завдяки їй Долинська громада змогла створити штаб допомоги для підтримки добровольців, які спочатку не були забезпечені необхідною амуніцією, постраждалих міст та сіл України, а також внутрішньо переміщених українців, які приїхали на Прикарпаття у пошуках безпеки. Загалом, з початку вторгнення, громада зареєструвала близько 6 тисяч переселенців.
Алея загиблих героїв у ДолиніФото: фото автора
Зараз серед основних викликів – фінансова допомога сім’ям загиблих військових. Громада вже втратила 39 захисників, 17 зникли безвісти і 4 перебувають у полоні. А попереду – ще й питання реабілітації для тих, хто повертатиметься з фронту.
“Інтелект” навчає мотивованих
Ще одне, чим може похвалитися Долинська громада – ліцей “Інтелект”. Цього року він зайняв 54 місце серед закладів освіти України за результатами національного мультипредметного тесту. Це – друге місце в Івано-Франківській області після Івано-Франківського ліцею імені Миколи Сабата.
У минулі роки ліцей теж регулярно входив до п’ятірки найкращих в області. Зокрема, у 2022 році тут аж 29 учнів склали тест на максимальний бал.
“Звичайно, нам зараз значно легше, ніж школам на сході України, – каже директор закладу Михайло Чміль. – Вся школа вчиться в очному режимі й це дає свій результат. Обласна рада виділила нам майже 1 млн грн на адаптацію укриття. Тож деякі уроки ми можемо проводити і у сховищі”.
Ліцей Інтелект і директор Михайло ЧмільФото: фото автора
Долинський природничо-математичний ліцей (зараз – “Інтелект”) відкрився у 1992 році, із зусиль Михайла Чміля, який з того часу і є незмінним директором школи. Тоді це був один з перших ліцеїв на території області. Перший набір учителів проводили дуже ретельний, не легковажить з цим і тепер. Учні теж складають вступні екзамени, щоб навчатися у закладі.
“Зараз ми уже підбираємо вчителів без конкурсу, але дуже серйозно зважуємо, звертаємо увагу на попередні результати, – розповідає директор. – Щодо учнів, то лише 30-40% – з самої Долинської громади, решта – з цілого регіону, навіть з віддаленішої гірської місцевості. З них 30 живе у пришкільному пансіоні, а решта доїжджає автобусом або батьки привозять машиною. Це неймовірна мотивованість: дитина встає о 06:00, добирається 20-30 км до школи, навчається десь до 16:00, приїжджає додому й знову лягає спати – бо наступного дня все з початку”.
Навчання в ліцеї триває з 5 по 11 класи. Ліцей невеликий – всього 453 учні та 44 педагоги. Більше не можна ні за місткістю приміщення, ні за ліцензією. Втім, за словами директора, головне – якість знань.
Клас у ліцеї ІнтелектФото: фото автора
“Коли ми з фізики в Україні займаємо 11 місце за результатами НМТ, а 57 з української мови – це результат. У нас є Львів, Харків, Київ – міста мільйонники, а тут маленька Долина, провінція і такий успіх”, – говорить Михайло Чміль.
У рамках навчання учні ліцею пишуть наукові роботи, які подають до Малої академії наук, де теж займають призові місця. Лабораторні роботи та дослідження проводять у франківських та львівських вишах.
“Ми говоримо батькам, що сьогодні грає роль не оцінка, а рівень знань і самодостатність дитини, – пояснює заступниця директора з науково-методичної роботи Ліна Коваль. – У нас немає багато медалістів, але, якщо дитина у нас отримує 7, то вона дійсно знає на свою оцінку. А потім здає тести на 180 балів. Тому не треба сварити дітей, які приходять до нас у 5 класі відмінниками, а потім мають нижчі бали. Бо коли дитина вступає в університет, бачить результат”.
Долинський ліцей «Інтелект» розташований у невеликому приміщенні, яке колись було дитсадком, тож адміністрації школи доводиться справлятися з багатьма викликами. Втім, вдається залучати кошти, зокрема й на ремонти у закладі.
Михайло Чміль у ліцеїФото: фото автора
“Дуже важлива фінансова самостійність, – каже директор закладу. – У нас є своя бухгалтерія. Ми дивимось наповнюваність класів, яка ситуація буде в кінці року. Прораховуємо свій бюджет – кошти поступають і з Києва, у рамках субвенції. Коли ти просто чекаєш, що тобі скажуть зробити, результату немає. А коли дають право і можливість планувати самостійно – виходить результат”.
“Хижка”: можливості для молоді навіть у малому місті
Розвиток громади залежить не лише від владних кабінетів, а й від активності самих мешканців. Зокрема, молоді, яка стимулює зміни. Долинську громаду важко назвати молодіжною: тут немає університету й навіть технічно-професійного закладу освіти. Втім, місцева молодь не згодна сидіти, склавши руки.
Уже не перший рік у Долині діє Молодіжна рада, яка зараз саме проходить реорганізацію. А її активісти створили у місті Молодіжний центр “Хижка”. Це – місце зустрічей та самоосвіти юних долинян.
“У нас на постійній основі діє п’ять клубів, які відбуваються щотижня: дебатний, клуб з вивчення англійської мови English Speaking Club, літературний, клуб настільних ігор “Мафія” та кіноклуб, – розповідає волонтерка центру Софія Погуть. – Також тут проходять тренінги з медіаграмотності, кібербезпеки, гендерної рівності, профорієнтації. А недавно у “Хижці” молодих людей навчали політичним дебатам від Міжнародного Республіканського інституту IRI. Все для того, аби зацікавити молодь у розвитку своєї громади”.
Мурал на Молодіжному центрі ХижкаФото: фото автора
Більшість подій та проєктів у “Хижці” створюють за підтримки міжнародних донорів. Зокрема, проєкт ConnectiON з підтримки молодіжного центру “Хижка” втілюється в межах проєкту “МолодьТуТ: створи простір молодіжних перспектив у своїй громаді” програми USAID “Мріємо та діємо”, яка виконується IREX. Проєкт “МолодьТуТ” реалізується у партнерстві з громадською організацією “Молодіжна платформа”.
“Мріємо та діємо” – це п’ятирічна програма, спрямована на розвиток та підтримку молоді в Україні, створення сприятливого середовища, в якому молодь матиме можливість реалізувати свої мрії, ідеї та бачення розвитку країни.
“Завдяки цій програмі ми отримали підтримку на створення молодіжного центру три роки тому, – розповідає координатор “Хижки” Володимир Най. – З того часу ми змінили кілька приміщень і нарешті відкрили молодіжний центр ось тут, у середмісті. Приміщення нам надала міська рада, а з ремонтом всередині допомогли донори. Зараз плануємо залучити ще й інших волонтерів та громадські організації, які теж зможуть тут проводити якісь заходи”.
У “Хижці” кажуть: це – не закрита спільнота. Кожен охочий може долучитися зі своїми ідеями. Так, наприклад школярка Роксолана Стахнів організовує у центрі щотижневий літературний клуб. Тут влаштовують квести та обговорення книжок, вечори аніме та манги, музичні заходи.
“Я хочу створити не тільки осередок, де ми не тільки будемо говорити про книги, а й зможемо поділитися своєю творчістю. Щоб талановита молодь, яка пише вірші, пісні, грає на музичних інструментах, могла знайти свою аудиторію, – розповідає Роксолана Стахнів. – Наш музичний вечір був напевно наймасштабнішим, оскільки прийшло дуже багато молоді, співали пісні, грали на гітарі. Я намагатимусь влаштовувати такі вечори частіше”.
Володимир Най, Софія Погуть і Роксолана Стахнів у ХижціФото: фото автора
Як розповідають активісти, за останні роки Долинська громада змінилася на краще. Зокрема й завдяки небайдужості молоді та можливостям реалізувати себе, яких з’являється все більше.
“Долина розвивається. І якщо ми зможемо допомогти хоч кільком десяткам молодих людей розвиватися, можливо, хтось з них через декілька років зробить щось добре для нашої громади, країни чи для цілого людства, – говорить Володимир Най. – На жаль, часто молодь не вважає малі містечка перспективними. Думають, що всі можливості – у мегаполісах. Але зараз є можливість сидіти з ноутбуком навіть у нашій “Хижці” й заробляти непогані гроші”.
Для цього, зокрема, у “Хижці” планують зробити коворкінг. Тут завжди є Wi-Fi та опалення, а також генератор на випадок проблем з електроенергією. Тож усі охочі можуть навчатися і працювати.
“Я закінчила університет і повернулася в Долину, тож мені подобається бачити, як місто розвивається і самій допомагати його розвитку, – розповідає Софія Погуть. – Добре, що є можливість навчатися і розвиватися. “Хижка” - це такий собі safe space, комфортне місце, де може зустрічатися молодь і втілювати свої ідеї”.
Тож, попри виклики, які постали перед українцями, Долинська громада продовжує розвиватися й використовувати можливості, які є у влади та мешканців. Попри війну тут поглиблюють співпрацю з міжнародними партнерами, залучають та вкладають кошти у збереження довкілля, займаються саморозвитком.
Уже не перший рік Долинська громада успішно доводить, що навіть місто на периферії може залишити позаду мегаполіси.
Авторка: Ольга Романська
***
Цю статтю опубліковано в рамках кампанії «Голос громад», яка є частиною Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», що спільно фінансується ЄС та його державами-членами Німеччиною, Польщею, Швецією, Данією, Естонією та Словенією для підтримки України на її шляху до зміцнення місцевого самоврядування. U-LEAD сприяє прозорому, підзвітному та багаторівневому управлінню в Україні, яке відповідає на потреби громадян, та розширює можливості громад.
