Війна не можлива без втрат, так складається, що Герої покидають нас. Вони отримують вічне життя та славу, залишаються духовними орієнтирами й прикладами для майбутніх поколінь українців. Люди вдячні їм за велику жертву, свідомо віддану державі — це є частиною створення історії та формування нації, якою захоплюється весь світ.
Для збереження важливої пам’яті волонтери з Калуша почали створювати цифрові пам'ятники з історіями загиблих героїв. Вони створили громадську організацію «Спогади України», де за допомогою наданих фото і відео від родичів та товаришів загиблих військових, збирають мініфільми та розміщують їх на своїй платформі.
Історію створення та роботи проєкту «Спогади України» Kalushnews.city розказала одна з засновниць проєкту Мар'яна Ковальчук.
Мар'яна Ковальчук, одна з засновників проєкту «Спогади України»
Ідея створення цифрових пам’яток чекала реалізації 4 роки
Перший цифровий пам’ятник був створений ще у 2019 році, він був відкритий для військового. Проте, через початок пандемії весь проєкт затих. На жаль з початком великого вторгнення він набув більшої актуальності та масштабності.
Створювати відео про близьких вирішив Андрій Маланчик після того, як його мама захворіла на хворобу Паркінсона. Він також є автором додатка Bank of Memories. Коли дізнався про хворобу матері, хлопець запитав себе, скільки відео з мамою у нього є і де вони зберігаються, і як їх зберегти у майбутньому. Андрій розумів, що без систематизації файли просто втрачатимуться. Чотири роки тому він пропонував створювати відео для меморіальних табличок воїнів, але ідея отримала визнання лише зараз. Оскільки Андрій Меланчик працював з Владом Цюпою, то вирішили робити проєкт у Калуші. Але не тільки для калушан, а й для всієї України.
Засновники ГО «Спогади України»
«Мій друг, колега та товариш, який є частиною команди «Спогади України» Владислав Цюпа, разом Андрієм Маланчиком та мною ми створили цей проєкт», — розповідає Мар'яна Ковальчук.
Дівчина є рідною сестрою загиблого воїна Юрія Ковальчука. Після смерті брата до неї зателефонував Владислав і запропонував створити йому цифровий пам'ятник. Від Мар'яни потрібні були матеріали та інформація, пов'язана з її братом. Потім вона розробила сценарій, а Владислав Цюпа створив відео, яке потім оцифрували.
«Мій брат Юрій Ковальчук відправився на фронт на початку повномасштабного вторгнення. Він був неговіркий, навіть не розказав про свої нагороди на фронті. Юра був справжнім воїном. Він був твердий у свому рішенні тому не слухай жодних суперечень щодо його рішення», — згадує Мар'яна Ковальчук.
Командир протитанкового відділення 80-ї десантно-штурмової бригади, Юрій Ковальчук, загинув у боях за Харківщину. Мар'яна розуміє, що поки є живі товариші та історія, важливо докладати зусиль, щоб дізнатися якомога більше про загиблого героя.
Юрій Ковальчук
Мар'яна стала першою родичкою загиблого бійця, після 24 лютого, яка вирішила створити цифровий пам'ятник. Після цього друзі об’єднались та почали працювати над створенням пам’яті, як би допомагала сім’ям загиблих зберегти спогади про героїв у вигляді відео. Відео, завдяки якому люди зможуть знати історію про героя. Зберегти для наступних поколінь історію яка вона є і була насправді.
Дівчина зазначає, що завдання «Спогадів України» полягає не лише у творенні історії, але й у збереженні її для наступних поколінь.
«Лише за травень ми створили 21 меморіальну дошку в Калуській ТГ»
«Під час розмови з Владиславом, коли було готове відео про брата, я запитала, скільки є подібних заявок, і виявилося, люди звернулися для створення цифрових пам’ятників для своїх загиблих рідних. При написанні сюжету для брата я проявила ініціативу у написанні сюжетів про других героїв. Владислав радо підтримав та погодився. Таким чином, я почала писати для хлопців з Умані, які також подали заявки на створення меморіальні таблички. Потім подібні заявки прийшли з Маріуполя та центральних областей», — розповідає Мар’яна.
Команда наразі працює на волонтерських засадах по всій Україні.
«Перші дві таблиці одночасно були відкриті в Івано-Франківську. Перший пам’ятник в Калуші був відкритий на фасаді 5 ЗОШ для мого брата. Так з грудня 2022 року ми уже відкрили понад 40 пам'ятників по всій Україні. За травень у Калуському районі ми відкрили 21 пам’ятник», — говорить дівчина.
Звісно, коли стало більше заявок, волонтери вирішили створити громадську організацію, щоб працювати законно. Наразі в команді працює понад 20 людей, включаючи монтажерів, дикторів та сценаристів. Згадуючи про територію охоплення роботи волонтерів, Мар’яна зазначає, що більша частина замовлень з Західної частини України: Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області. Також є історії про загиблих з Дніпра та з Маріуполя, які поки що розміщені у Києві.
Команда «Спогади України»
«Наразі у нас понад сто заявок по всій Україні. Зокрема і Київ. Нещодавно засновник стартапу Андрій Меланчик та голова ГО Владислав Цюпа були на зустрічі у Києві для обговорення комунікації та створення цифрових пам’ятників по всій Україні. Якраз їх опрацьовуємо», — говорить Мар’яна.
Організація працює без додаткових джерел фінансування. На сайті є можливість донатити. Мар’яна додає, що виготовлення меморіальних табличок здійснюється лише шляхом підтримки з боку влади та родичів.
«Водночас співпраця з місцевою владою в Калуші є дуже плідною. За державні кошти є можливість оплачувати виготовлення табличок. Міський голова Калуша Андрій Найда, дуже підтримує проєкт. На кожне відкриття таблички він особисто приходить разом зі своєю командою, щоб віддати честь полеглому воїну. Ми дуже цінуємо цю підтримку.«Спогади України» створені з метою просування і підтримки проєкту збереження історії та пам’яті», — говорить волонтерка.
Відкриття меморіальної дошки
Для збереження пам’яті ми творимо ці історії
Кожна історія загиблого бійця зберігається у відео тривалістю до п'яти хвилин, весь матеріал погоджується з родиною загиблих. Організація робить акцент на різних аспектах історії життя героя враховуючи його життєвий шлях який він пройшов, бо не кожен довго воював… і це не побажання родичів, а факти які не залежать від побажань.
«Алгоритм створення цифрового пам’ятника: подається заявка на сайті, після чого ми зв’язуємося з заявником. Потім ми скидаємо для прикладу сюжет у письмовій формі та відео, для того, щоб заявник розумів, що нам потрібно для подальшого процесу створення.
Ми даємо для підтвердження сюжет та озвучку, для того, щоб уникнути помилок і тільки після погодження відправляємо на монтаж. Ми працюємо доти, доки не досягнемо бажаного результату», — розповідає про процес створення пам’ятника Мар'яна.
Коли все погоджено, то потім команда створює все досить швидко: озвучка, монтаж відео, два-три дні на виготовлення таблички.
«Буває так, що чекаємо відповіді від рідних по декілька місяців. Але ні в якому разі, не можемо тиснути на людину. Тому що коли рана від втрати свіжа, людям важко правильно підібрати слова і висвітлити історію своєї близької людини. Вони проживають цей біль. Ми це робимо не тільки для рідних, а й для майбутніх поколінь. Це збереження історії про героїв, які віддали своє життя для нашого з вами майбутнього і маємо про них знати. Більше ніж дата народження та дата загибелі. Рідні, друзі та побратими це є інструменти для створення історії та поки вони всі живі ми, є можливість це робити… Герої творять історію, а ми її маємо зберегти!», — зазначає волонтерка.
Також перед створенням сценарію, вся інформація перевіряється, якщо під час роботи воїну було присвоєно нагороду, це обов’язково додається. Потім виготовляється пам’ятна дошка, яка розміщується на будівлях шкіл чи інших установ, які напряму пов’язані з загиблим.
«У нас є договори з державними установами щодо розміщення табличок, ми не маємо права встановлювати їх без дозволу. У випадку, якщо дозвіл необхідний, ми звертаємося до влади, і вони, зазвичай, не відмовляють. Ми працюємо відкрито та прозоро складаючи договори та акти виконаних робіт», — пояснює Мар’яна.
Волонтерка додає, що проєкт починає набирати обертів, приходять заявки з усіх куточків України.
«Ми хочемо, щоб люди не лише знали та пам'ятали, але й поважали наших героїв. Це допоможе нам берегти свою національну ідентичність», — говорить Мар'яна Ковальчук.
«Спілкуючись з рідними та побратимами, пишучи сценарії ми проживаємо разом з ними ці історії та той біль… і розуміємо важливість свої роботи! А завдяки однодумцям ми будемо робити це поки будуть ресурси! І докладемо для цього максимально зусиль», — говорить Мар’яна.
Мета «Спогадів України» — максимально передати історію людей, які були на війні.
«Важливо, щоб інші люди які начебто не причетні до війни, хоча б трішки стали дотичні! І якби не ті тисячі які пожертвували своїм комфортом та здоров’ям заради загального блага і тільки завдяки їм ми ще розмовляємо українською та живемо в незалежній Україні. Ми маємо можливість жити та розвиватися завдяки їх жертві», — завершує розмову Мар’яна.
Дякуємо за відвертість і важливу роботу!
