Андрій Живачівський народився і виріс у с. Голинь, Калуського району у сім’ї вчителів: мама все життя працювала вчителем у рідному селі, а батько був директором школи у с. Тужилів. Наш герой навчався у Калуській гімназії, яка наразі має назву Ліцей ім. Бахматюка. Після школи Андрій Живачівський вступив на історичний факультет Прикарпатського Національного університету, а після закінчення ВНЗ вирушив здобувати науковий ступінь в Інституті Історії Польскої Академії Наук. В 2014-2015 рр. Перебував на дослідницькій стипендіальні програмі Турецького уряду для роботи в османських архівах.
«Моя сестра живе у США близько 15 років, вона і запросила до себе у гості у листопаді 2021 року. Я планував там бути 5-6 місяців, а потім повернутися в Варшаву на захист. Але мій професор, який керував дослідженням, захворів, почалась повномасштабна війна в Україні, тому дисертація поки відклалася», — говорить Андрій Живачівський.
Після повномасштабного вторгнення Андрій Живачівський активно включився у волонтерський рух. Він працював у волонтерському центрі компанії Meest Express, для волонтерської організації Razom for Ukraine у місті Порт Рідінґ на півночі штату Нью-Джерсі. Та допомагав друзям-військовим самостійно. Також на своїй сторінці волонтер проводить благодійні аукціони, де за донати для ЗСУ продає прапори, шеврони та речі з фронту, які передають військові з України. Сьогодні у матеріалі Kalushnews.city ми розкажемо більше про волонтерську історію Андрія.
«Початок війни я зустрів в США»
«Вперше я приїхав до США за програмою Work and Travel у 2009-2010 рр. Але тоді американці нічого не знали про Україну. Коли я говорив звідки я, то часто перепитували “з Великої Британії?” (“Are you from UK”?), коли я казав “I am from Ukraine” (Я з України). Наразі, всі тут знають, що ми за держава та що в україні відбувається. Американці раді зустрічати українців і співпереживають нам у війні», — говорить Андрій Живачівський.
За словами спікера, говорити про велику війну в Україні закордонні ЗМІ почали ще з осені 2021 року. Тоді почали з’являтися повідомлення про концентрацію російської техніки на кордоні з Україною. Навіть пересічні американці наприкінці січня 2022 р. питали Андрія про війну.
«Читаючи новини у мене вже не було сумніву, що буде повномасштабне вторгнення. Тільки я не думав, що воно охопить всю територію України. У мене багато друзів в Києві, які працювали в різних західних західних і американських фірмах чи на аналітичних посадах, то в більшості ці друзі з Києва не мали жодного сумніву у бомбардуванні Києва і що війна таки буде, на відміну від родичів та друзів із західних регіонів України», — говорить Андрій.
Про війну чоловік дізнався від подруги зі Стамбула, котра на той час працювала на офіціному турецькому аналі TRT Haber, вона сказала, що путін робить чергове звернення і Київ уже бомблять. У штаті, де знаходиться Андрій, різниця з Україною 7 годин, коли він почав переглядати новини, то українські ЗМІ ще не писали про вибухи. Перші згадки про вторгнення з’явились десь через 20 хвилин, натомість всі американські канали почали робити прямі включення з України та демонструвати відео з спалахами ракет та бомб.
«Це був шок, з одного боку я знав, що буде війна. Підозрював, що будуть бомбити Київ, але не розраховував, що будуть бомбити всю територію України. В рухомому рядку на екрані одне за рдним зявлялись міста та містечка з різних куточків України, які зараз під бомбардуванням, а серед них і Коломия, Івано-Франківськ. Почав набирати всіх друзів, кого міг, але не було зв'язку, можливо вони просто спали», — згадує 24 лютого Андрій.
Як американці підтримують українців у США
Наразі Андрій живе в невеликому містечку в штаті Нью-Джерсі, він часто буває у Філадельфії та Нью-Йорку. За його словами, не тільки у цих великих містах багато прапорів, як на державних установах, так і на приватних будинках, але просто і в маленьких містечках та селах, на приватних помешканнях америанців в перші дні повномасштабного вторгнення майоріли українські прапори на знак підтримки України та українців.
«Я спочатку думав, що це американські українці вивішують українські прапори, але це явище набувало масовості і в більшості, коли я зупинявся і розпитував, то це пересічні американці на знак солідарності з Україною у війні замовляли ці прапори та вивівшували на своїх домівках. Багато прапорів і досі продовжують майоріти по різних американських шататх у великих та малих місцевостях», — говорить чоловік.
Андрій Живачівський додає, що багато українців вважає колишнього президента Трампа пропутніським. Попри його різні дурні висловлювання про російського диктатора це не є таким однозначним.
«В США є сильний внутрішній поділ на прихильників Байдена та Трампа, демократами та республіканцями, але і ті, і ті підтримують Україну. На практиці часто так є, що демократи то більше готові допомогти персонально мені чи іншим українцям, котрі перебувають у США, але не дуже охоче хочуть донатити на ЗСУ чи інші військові потреби, натомість руспубліканці можуть хвалити Трампа “от якщоб Трамп був зараз призидентом, то він би вже бомбив Трампа, от Байден замало допомагає Україні” і тому подібне” але коли чують про збір, то часто республіканці не знаючи мене добре особисто давали на українську армію 100-200, а то й 500 доларів», — розповідає чоловік.
«Варто зауважити, що мої спостереження та висловлення є суб'єктивними та базуються на обмеженій інформації. Для отримання точної карти політичної ситуації в США та їх відношенні до України потрібно провести більше досліджень та зібрати більше даних. Американці мало що знали про Україну, але самовіддана боротьба українців за свою державу викликали величезний інтерес до України, українців культури та мови. Величезна повага до українського війська і до всіх українців! Політики, відомі актори та спортсмени намагаються відшукати українські корені та долучитись до допомоги України», — зазначає чоловік.
«Конфлікт на Сході України, який розпочався у 2014 році, став приводом для мене особисто зайнятися волонтерством»
«Війна Московії з Україною розпочалась з окупації криму в лютому 2014 і пізніше створення фейкових терористичних ЛНР-ДНР в українських Луганську та Донецьку. Вже тоді долучався до різних влонтерських ініціатив у Варшаві, де тоді проживав, брав участь в акціях протесту під російським посольством у Варшаві. Про окупацію Криму знав не тільки з новин, а і безпосередньо від друзів з Криму, які на власні очі бачили російські безчинства та процес окупації Криму», — говорить волонтер.
У 2014-2015 роках, перебуваючи у Стамбулі брав участь у більшості акцій протесту місцевих української та кримськотатарської діаспор. Після Повернення до Варшави у 2016 долучався до щорічної ініціативи української діаспори у Варшаві “Свята без тата”. Ця ініціатива полягає у підготовці подарунків на Різдво для дітей, які втратили батьків-військовослужбовців з різних частин України.
«Живучи уже в США у невеликому містечку, я зрозумів, все одно маю щось робити. Багато моїх друзів вирушали на фронт, і я відчував вину, що я під мирним небом і мені нічого не загрожує і потребу їм допомагати, якщо я не воюю. Я знайшов організацію Meest Express, яка займається поштовими відправками в Україну. Вона була створена нашою діаспорою і має представництва у багатьох країнах світу. В штаті, де я проживаю, в містечку Порт Рідінґ недалеко від Нью-Йорка, є їхній центр, де збираються волонтери. Там ми приймали та пакували різну матеріальну допомогу, таку як одяг, медикаменти та засоби гігієни, які надсилалися американцями та іншими організаціями. Цей процес тривав практично до липня», — розказує історію волонтерства у США Андрій Живачівський.
Чоловік додає, що його вражала величезна кількість людей, які волонтерили та долучалися до допомоги. Завдяки спільним зусиллям вони могли надіслати допомогу на фронт тим, хто цього потребував. Кожен день Андрій проїжджав в одну сторону і назад 150 км, щоб бути в цьому центрі та допомагати.
«Коли твоїх людей вбивають. Коли твої близькі друзі воюють і ризикують своїм життям, а я проживаю під мирним небом у мирній країн, то мусиш щось робити, волонтерити, допомагати, бо нерви здають. Так всі українці тут і жили і продовжують так жити. Я не дуже мав досвід водіння, але була машина у сестри, то почав їздити і брати участь у зборі аптечок чи розвантаженні машин із гуманітарною допомогою, зрештою різні вили робіт для ЗСУ. То приносило радість і хоч трохи тамувало відчуття вини, що не воюю і знаходжусь не в Україні», — ділиться з нами Андрій.
«Намагаюсь допомагати, коли військові звертається, навіть якщо не знаю, як це зробити»
Також окремо від волонтерського фонду, багато друзів Андрія пішли на війну, хтось з початку війни уже перебував на передовій. Їм потрібні були спеціалізовані речі. Волонтерство вимагало фінансової допомоги, тому чоловік звертався до різних людей в США за допомогою. Першим таким великим збором була фінансова допомога на придбання 90 уніформ для військових. З цього і почались збори для військових, які тривають майже безперерво до цього часу.
«Отож у квітні 2022 р. зателефонувала знайома військова-сестра моєї доброї подруги і попросили допомогти зі збором коштів на 90 літніх форм піксель. Потрібно було 150 тис. гривень. Я так кажу, ок, але я такого не робив ніколи в житті. Але спробую навчитись і знайти що де. Почав обдзвонювати різних друзів у різних країнах і уже за добу знав, що шиють форми у Франківську, Вроцлаві, знайомий знайомого військового шиє в Італії і паралельно написав пост у фейсбуці. Почав писати знайомим священникам в різних країнах світу, виступив перед місцевою римо-католицькою парафією у місті Ґаловей (штат Нью-Джерсі) де вони дали, як пізніше зрозумів мені особисто на допомогу 800 доларів, але я всі ці кошти передав на даний збір. Далі отець Олексій із монастиря Отців Василіян із Нью-Йорка, котрого я знаю ще із Варшави надав 1000 доларів, отець Іван із української греко-католицької парафії у Перз-Амбой (штат Нью-Джерсі), з котрим ми познаймолись у березні коли волонтерили і завантажували кілька вантажних машин з гуманітарною допомогою Україні, надав 1000 доларів, ще подруга з Швейцарії та кілька інших моїх друзів з Польщі, Ірландії, Німеччини і насамкінець отець Роман із греко-католицької катедри з Філадельфії дав 1000 доларів і зібравши 5500 доларів збір вдалося закрити. Тому перший збір допомогли закрити церквоні громади УГКЦ у США. Загалом практично у всіх моїх зборах священники та віряни УНКЦ відіграють найважливішу роль», — розповідає Андрій.
Починаючи з цього, він став публікувати інформацію у Facebook, щоб привернути увагу до зборів на придбання різних речей для бійців на передовій.
Також Андрій додає, що фестивалі та ярмарки, які відбувалися і до війни, зараз стали для нього місцем організації різних збірок та можливістю більше зібрати грошей для купівлі необхідних речей на передову.
Ідея проведення аукціонів почалась з прапора
«На початку повномасштабного вторгнення я створив групи «Студенти, викладачі та випускники факультету у лавах ЗСУ та ТРО» та «Випускники Калуського ліцею ім. Д. Бахматюка у лавах ЗСУ та ТРО». У цих групах почався обмін інформацією хто де воює і як можемо спільно допомагати. Так через цю групу дізнався, що чоловік однокласниці воює і вона проводить різні збори. Ще раніше виникла ідея про передачу до США на благодійний аукціон українських прапорів з ліній фронту підписаних військовими. Так кілька прапорів прибуло до США і публікуючи у фейсбуці фото цих прапорів людям пропонувалось зазначати свої ставки. Такий прапор – це справжня реліквія та історична річ на покоління, тому казати, що продаю, якось не повертається язик. Реалізовую чи якось так. За понад рік вдалося передати та реалізувати близько двох десятків прапорів з 128, 102, та інших бригад (починали від 150$, а кілька прапорів люди забрали за 1000$). Точно не підраховував але за допомогою самих лише прапорів вдалося зібрати понад 10 тис. доларів і продовжуємо це робити», — ділиться Андрій Живачівський.
Також кілька разів військові з артилерії виставляли на лот напис який можна було придбати за певну суму.
Відтак за рік процес уже налагоджений як годинник. Величезну роль в цьому відграють батьки Андрія – Іван Живачівський – директор Тужилівського ліцею та Марія Живачівська – вчитель Голинського ліцею. Це такий собі транзитний пункт, через котрий постійним потоком ідуть посилки із США на фронт та з фронту до США. Чисельність посилок уже точно пішло на десятки. Вартість посилки оже бути від 100 до 300 доларів.
Одного разу, випадково волонтер натрапив на інформацію про книги вчителя історії Калуського ліцею ім. Д. Бахматюка – Ярослава Дмитровича Бахматюка на сторінці у Facebook. Він знайшов його контакт та зателефонував, запитавши, чи можна передати кілька примірників для аукціону в США. Коли книги приїхали, вони були придбані за 200 доларів кожна, хоча їх початкова ціна була 50 доларів.
Також професор Мирослав Волощук з Івано-Франківська надіслав Андрію збірники "Галич", Студентські зошити та свою наукову працю ”Русь в Угорському королівстві”, які в процесі реалізації.
Друг і пожежник Микола Данилів із Франківська постійно надсилає різні пожежні речі (каски, шефрони та ін.) пожежні прапори, які реалізовують на благодійних аукціонах і кошти передаються для ЗСУ.
«Найяскравішим для мене був збір на авто для передової. Ми розпочали його 10 грудня 2022 року. За 10 днів зібрали близько 300 доларів і 3 000 гривень. Хоча мета була зібрати 20 тис. доларів. Я розумів, що потрібно щось робити, бо рахунок стоїть. Я почав дзвонити знайомим, розповідати про те, що ми збираємо на машини. Так одна парафія з Варшави надіслала 20 тис. злотих, а це близько 4 тис. доларів. Потім долучився Центр освітніх інновацій в Івано-Франківську, де працює моя тітка, так вдалося додати ще зібрав 140 тис. грн, і ще одна парафія з Філадельфії пожертвувала близько 2 тис. доларів. І станом на 1 січня вже зібрали 18 тис. доларів, хоча в перші 10 днів ніякого руху не було», — ділиться Андрій.
Також друзі та друзі друзів із різних країн світу надсилали кошти і потрібну суму вдалося зібрати. Друг друга, котрий зараз проживає Нью-Джерсі задонаив 2000 доларів.
За цих 15 місяців справжнім транзитним пунктом стала Варшава - такий собі штаб. Друзі українці котрі там проживають отримують різні речі для військових як то плитоноски, взуття чи форму і все інше необхідне. Я замовляю через британські чи польскі чи інші європейські військові сайти чи хтось летить з Америки і завозить до Варшави. Багато друзів допомагало, але особливо хочеться згадати моїх подруг Вікторію Беляк та Наталію Мосюрчак, котрі 24/7 отримують посилки та передають до України. І так всі 15 місяців!
Волонтер постійно збирає кошти на різні потреби, які виникають у 201 батальону 102 бригади Івано Франківської ТРО і 204 батальйону 241 бригади Київської ТРо. Та час від часі інші батальйони та частини ЗСУ, а також особливо військових істориків.
Наразі також триває дуже важливий збір на необхідні речі для збереження життя та покращення мобільності воїнів 204 батальйону 241 бригади, що зараз у Бахмуті. Ціль купити евакуатор та багі.
Приєднатися можна за реквізитами: PayPal: [email protected]
Номер картки Приватбанк: 4149 4393 0067 9796
