Цього року відзначає своє 30-річчя зразковий дитячий театр "Чарівник" Палацу культури "Юність". "Чарівник" гуртує юних театралів віком від 7 до 18 років. Про театр і його акторів — у розповіді незмінного керівника театру, режисера Світлани Присташ. Вона — і сценарист, і хореограф, і костюмер колективу.
Я з першого класу мріяла грати в театрі. Це були 1970-ті роки. У "Юності"працювали різні гуртки для дітей. Мені було тоді 7 років, коли мама привела до режисера. Я, пригадую, злякалася. коли зайшла у репетиційну. Всі були дорослі, а я маленька. Але мені дали роль Снігуроньки і я зраділа, мов крила розкрилилися. Дуже хороша керівник театру у нас
була Олена Михайлівна Попович. На жаль, її вже з нами нема. А потім усі свої шкільні роки в "Юності" я просто "жила". Мої головні ролі — Баба Яга і Буратіно (посміхається. – Авт.). Ми всі переодягалися в костюми. Брали участь у маршах, парадах на 1 травня, на 9 травня.
У 18 років я започаткувала театр "Чарівник" при ПК "Юність". Створюючи театр, постійно думала, чим таким дітей зацікавити. Я розуміла, що серйозні життєві вистави не для них. Тож зупинилася на казці. Беру уривки із різних книжок, і так воно складається у зовсім іншу виставу, з новим прочитанням. Наприклад, вистава "Гості на мітлі" розповідає про відьму, яка прилетіла в село взяти собі ученицю, щоб вона стала такою ж відьмачою, як і вона. А натомість перетворилася на добру бабусю Катрусю, яка лікувала селян. Зазвичай пишу сценарії сама. Дуже люблю казки Всеволода Нестайка за їх допитливих героїв, які мають справжні людські слабкості. В них діти можуть впізнавати ті ситуації, в які вони потрапляють у своєму житті.
Найчастіше дітей до театру приводять батьки. Як і мене колись мама привела. Буває і по-іншому. Наприклад, чудова актриса Надя Кульчицька у мене з першого класу. Рік тому вона вже привела рідну сестру Наталю. Тепер грають в театрі обидві.
Чи за 30 років діти змінилися? Ні. Діти завжди діти. Прекрасні, відкриті, емоційні. Часто вчителі кажуть, що діти зараз неконтрольовані. В мене нема такого. Жодна дитина мені ніколи не нагрубила. Діти зараз просто дуже прогресивні. Що ми? В наш час? Казочки ставили , ходили в агітбригаду. Нині діти швидко отримують інформацію через соцмережі. Тепер діти не живуть за шаблонами. Вони самі обирають, на кого хочуть бути схожими.
Є дітки замкнуті, театр іде їм на користь. Діти, особливо в підлітковому віці, не все розповідають. Навіть батькам. В театрі вони свої емоції розкривають. Дуже часто я перша можу побачити, що з дитиною щось не так. Дитина емоції випускає на сцені назовні, бо там можна навіть покричати, якщо потрібно.
Творчі діти, як і творчі дорослі люди, вони всюди встигають. Крім того, що вони займаються в театрі, ще ходять в музичну школу, на танці. Вони поєднують різні види діяльності, в тому числі і в школі .Ось, наприклад, у нас у театрі є дівчинка Дзвіна Самочко. Якраз вона грала маленьку відьмачку із казки "Гості на мітлі", у виставі "Віники лапаті". А ще займається в студії на телебаченні.
Часто звертаються директори шкіл, вчителі, батьки, просять взяти до театру дитину. Є діти, яким складно дається навчання, спілкування із вчителями, в них постійні конфлікти, скандали. Іноді батьки, приводячи дитину, по секрету кажуть, що дитина замкнута, має проблеми в школі. Через місяць вже зовсім все по-іншому.
Прем`єра буде в травні, нова вистава називатиметься "Мишкові миші". Це буде вистава за казкою Галини Вдовиченко. Запрошуємо 14 травня, і ви побачите неймовірний рок- гурт "Мишкові миші" з повним складом музичних інструментів. Буде цікаво!
Діти — найбільші скарби і помічники "Чарівника". І це не перебільшення. Одразу скажу, за чим мені було шкода найбільше минулого року.15 дітей пішло із групи, бо виросли. Була дуже сильна група, яку можна було без спеціальної підготовки переводити в дорослий театр "Легенда". А порадувало те, що прийшли нові дітки – достойна заміна. Ми з ними в 2018 році поставили п`єсу "Гості на мітлі". Була у нас також і оригінальна програма до Святого Миколая.
Вистави "Чарівника" цінують і люблять і дорослі, і юні калушани. Улюблені — це за сценаріями казок різних авторів. Серед них — вистава В. Нестайка "Пригоди в Павутинії", "В країні сонячних зайчиків", "Лікар Айболить" Корнія Чуковського, "Дюймовочка" Г.К. Андерсена, "Пригоди Цибуліно" Джанні Родарі, "Кицин дім" С.Я. Маршака, "Буратіно" О.М..Толстого.
Які мрії і плани "Чарівника"? І далі передавати дитячі емоції. Вони однакові з року в рік, і ти радієш разом із ними. Тільки ти не молодієш, а дітки приходять все нові і нові. І це завжди радість — бути разом з ними.
Молоді люди, які колись були акторами "Чарівника", вже дорослі. Вони часто навідаються до театру. Колишній актор театру Ярослав Пайш якось зізнався, що саме завдяки театру не боїться виступати перед великою аудиторією, легко і без вагань може підійти і першим познайомитись із зовсім чужою людиною.
Інші випускники теж кажуть, що в театрі почувалися, як у великій родині, де суперечки, дискусії, репетиції, нерви завжди приносили неймовірні емоції та хороші вистави. Щоб згадати, як все було, побачити, чим живе театр тепер, запрошуємо на ювілейну програму "Чарівника", яка відбудеться 14 квітня о 15.00, всіх наших випускників, дітей міста і району, шанувальників театрального мистецтва.
