Гавкіт “Дому Сірка” чути на великій відстані. Зразу при вході тебе зустрічають собаки, які обнюхують, гавкають. Можна й налякатися.
Ми домовилися з волонтерами про зустріч, саме їх — Лесю та Юлю — я зустріла при вході до притулку, що заді Калійного, на Чорновола 72. До притулку одночасно зі мною прийшов старенький дідусь.
Зустріч почалася з крику Юлі, яка побачила загрижену собаку при вході.
— Скоріше всього її просто хтось привіз і кинув біля притулку, інколи кидають у сам притулок за паркан. І це страшно. Це ж тварини, вони просто загризають нових. Або цуциків нам підкидають. У нас ентерит. Ця хвороба завжди є там, де скупчення собак. Цуцики непровакциновані і зразу ж заражаються. Потім помирають у муках. А можна їх провакцинувати, це недорого, десь гривень 160. 10-15 днів ще потримати і тоді до нас, — про роботу притулку в основному розповідала Леся.
Проте, виявилося, що це не привезена собака. Або приблудила з міста, або з притулку.
— Часто бувають сутички собак. Тому придбала дівчатам шокер, бо можна так і пальці втратити.
Ідемо до вольєрів з собаками. Кругом гавкіт, рух
— У них сьогодні фотосесія, тому така реакція (сміються).
Дівчата називають тварин по іменах. Розказують їхні історії. В одному вольєрі одна собака сліпа, а інша без ноги
— Таких в основному забирають люди із закордону. Там культура поведінки з тваринами на вищому рівні.
Одна собака, ну, дуже хоче уваги. Юля підходить до неї і дозволяє себе облизати.
Від вольєрів уже іде старенький чоловік, якого зустріла при вході до притулку.
— От цього чоловіка сфотографуйте й про таких напишіть. Він щодня приходить сюди до своєї собаки.
Калушанин, який щодня відвідує свою собаку у притулку
Виявилося, що цей чоловік хворий, у нього проблеми з ногами, тому сам тримати й вигулювати собаку не в змозі. Тому віддав її до притулку.
— Він щодня з «Посьолку» іде сюди пішки. Уявіть собі, з його хворими ногами. Ми кажемо, що не треба. Ми ж годуємо й вигулюємо собак. А він все одно, — каже Леся.
— У нас є ще такі. От пані Марія щосуботи приїжджає сюди і везе 6 мішків хліба. У неї тут такий відпочинок, — каже Юля.
Виявляється, тут працює четверо людей: троє дівчат та чоловік. Працюють по двоє, по змінах. Кошти їм виплачують виключно з допомоги спонсорів. Працівники готують їсти тваринам на відкритому вогні. Годують їх крупами, сухим кормом та м’ясом. Прибирають у вольєрах та на території притулку. Вигулюють собак. Останнє має свою специфіку, бо потрібно знати, з якої клітки тварин можна випускати одночасно, а з яких не можна, бо можуть погризтися.
Цікавлюсь чи волонтери — вегетеріанці, противники шкіряних чи хутряних виробів:
— Ні. Ми без якихось застережень. От Юрій приходить сюди, як на роботу: прибирає у вольєрах, готує їсти, годує, вигулює собак, але без пристрасті якоїсь. Зрозуміло, він не знущається над собаками, але й не виражає сентиментів до них. От дівчата по-іншому. Вони й поцілують, обіймуть.
Леся наголошує, що притулок не є державним, він уже два роки як приватний. Тільки з жовтня минулого року міська влада почала виділяти кошти на проведення стерилізації бездомних собак. Тобто оплачує вилов, медикаменти, зарплатню лікарю. При стерилізації також вколюють вакцину від сказу.
Лікар у притулку є один-два дні в тиждень. Стерилізацію бездомних тварин тут проводять безкоштовно. Але наголошують, що приводити їх варто коли потепліє, бо зараз немає де їх перетримати. Можна простерилізувати й свою тваринку. Просто потрібно завчасно повідомити про приїзд, бо більше як 5-6 собак в день простерилізувати неможливо. Тут діє стерилізаційний пункт:
— Ми вікна поміняли, помалювали, лінолеумом все позастеляли.
Тут справді по лікарняному чисто і запах відповідний.
На території притулку є ще один будинок, на якому вивішено прапор Польщі. Запитую чому:
— У нас один з основних меценатів — поляк. От колишній працівник вирішив вислужитися перед його приїздом.
Тут замінено вікна. Нещодавно повністю оплатили кредит за них. Все завдяки підтримці спонсорів.
— Розумієте, лікувати собаку у клініці дуже дорого. Капання капельниць, тримання там може коштувати більше, ніж 1000 гривень за добу. Буквально у січні цього року на лікування інфекції у тваринок витратили 20 тисяч гривень. А так собак зможемо тримати тут.
Біля цього будинку є склад з продуктами. Тут крупи для каші, корм та м’ясо. Все готують на відкритому вогні.
Коли запитую, яке у працівників і волонтерів сформувалося ставлення до людей під час роботи у притулку, відповідають, що люди іноколи поводяться як звірі. Виявляється, частіше підкидають тварин, ніж забирають. Інколи й заберуть, а потім викидають просто на вулицю, бо принести назад соромляться:
— Коли береш тваринку, ти повинен розуміти свою відповідальність за неї. Це— як дитина.
Собака в притулку
Буває, що знущаються з тварин. Наприклад, один чоловік свою собаку вішав. Його мама забрала її і принесла до притулку.
— Частіше всього беруть цуциків. Хоча це не краще, ніж доросла собака. З дорослою в хаті менше клопоту: без погрижень, проблем з туалетом. Та й звикають вони дуже швидко до господарів.
Дівчата пояснюють, що притулок існує для стерилізації, а не тримання тут тварин.
— От ми ніби орієнтуємося де, в якому районі ще є нестерилізовані собаки. Стерилізуємо. А тут з новою маршруткою з села прибувають нові нестерилізовані тварини. У нас у місті культура ставлення до тварин низька, про село взагалі мовчу.
Собака у клітці в Домі Сірка
Треба допомоги, тому проводять акції щосуботи біля Гостинного. Коли потепліє, обіцяють по суботах проводити толоку в притулку, тому запрошують людей допомагати прибирати, будувати і т.д. Просять дошки до кліток, бо зігнили, профнастилу до даху, бо тече, вольєрів нових. Хочуть розширяти територію, але місто не іде на зустріч.
