Ми поцікавились у калушан як вони ставляться до фейсбуку і чим для них є ця мережа. Намагались охопити людей різного віку, сфери діяльності й зацікавлень
Для когось фейсбук — це просто соціальна мережа і можливість дізнатись про життя знайомих і не дуже осіб, для когось це джерело новин, які цікавлять, для когось це робота.
Катерина Мельник
діджитал маркетолог, 8 років у фейсбуці
Я майже весь робочий день проводжу у фейсбуці. Моя робота з ним пов’язана. Для себе сиджу не більше години. Колись більше заходила на цю соцмережу, зараз менше, бо тут з’явилось надто багато непотребу.
Лайкаю фото людей, яким це буде приємно — мені ж не шкода (сміється). Новини лайкаю тільки ті, що реально вразили. Майже ніколи не роблю репост. Частіше всього цікавлюся чи відгукуюсь на події, які мені пропонує фейсбук. Треба визнати, що тут його алгоритм працює ідеально.
Раніше більше цікавилася політичними новинами у фейсбуці, зараз — маркетингом. Відстежую новини в тематичних групах, вони — як колись форуми. Дуже рідко беру участь у дискусіях.
А ще люблю наші калуські групи. Зараз не живу в Калуші, але можу залишатися в курсі життя рідного міста.
Віталій Півторак
вчитель, у фейсбуці 6 років
Моє «фейсбучне завіртуалення» розпочалось у 2011 році. Тоді я був координатром міжнародного проекту й змушений був зареєструватися. Я не дуже уявляв, що це таке. Щоб зареєструватися, скористався допомогою сина. І поступово став активним його користувачем.
Моя активність у фейсбуці мотивована громадянською і професійною зацікавленістю. Тут я контактую з колегами-однодумцями, друзями як із України, так і закордоння. А ще, модерую сторінки кількох груп.
Звичайно фейсбук забирає вільний час, але дає можливість бути зі світом. Інколи дає нові вагомі знайомства. Дуже тішуся минулорічним знайомствам з викладачками-філологами Тетяною Паньковою та Аллою Татаренко. Остання є перекладачем сербського бестселера «Крамничка «З легкої руки».
Тамара Ониськів
майстер виробів зі шкіри, у фейсбуці 7 років
Я не так ціную сам фейсбук, як мессенджер. Це можливість спілкуватися з тими, кого рідко бачу й чую.
Заходжу у фейсбук після роботи. Якщо читаю головну сторінку, то зупиняюсь на всяких лайфхаках. Типу Adme.ru. У групи заходжу відповідно до потреб: наприклад, шукаю квартиру для оренди.
У мене немає особливого ставлення чи якоїсь залежності від фейсбуку. Зайшла, трохи посиділа, вийшла. Коли ні — то нічого страшного.
Артур Єфремов
директор музейно-виставкового центру Калуша, 7 років користувач фейсбуку
Останнім часом у фейсбуці буваю рідко, переважно після роботи. Частіше всього просто відповідаю у мессенджері. Мене дивує постійна присутність деяких людей у фейсбуці, особливо в робочий час.
Я підтримую ті пости, які мені імпонують. Стараюсь не влазити у дискусії, бо в інтернеті є люди, які тільки й хочуть посваритись і тим самим віднімають багато часу. Для роботи використовую пости і зустрічі від сторінки музейно-виставкового центру. Тут ми проводимо й опитування. Це потрібно для діалогу з громадськістю.
Фейсбук зручна платформа для роботи і розвитку. Це не одноклассники і ВК, де в основному квіточки і котики. Хоча, після заборони ВК, багато людей перейши у ФБ і контент дещо змінився.
Фото і відео з особистого життя стараюсь не викладати.
Лариса Моренко
приватний підприємець, у фейсбуці три роки
Не дивлюсь новин на телебаченні, тому все дізнаюсь через фейсбук. Тут читаю багато, переважно блогерів: Дзвінка, Андре Альохін, Чепінога тощо. Цікавлюсь головно політикою та воєнними діями.
У фейсбуці я по кілька годин кожного дня. Лайкаю статті, коли погоджуюсь з автором. Коли компетентна у певному питанні, то беру участь у дискусії.
Інколи злюсь, що фейсбук перетворюють на однокласників. Особливо нервує оте купи-продай, віршики, цитати, російська пропаганда.
