Голинська громада не перестає щоденно молитися, передавати гроші, продукти, речі для захисників України, приймати біженців та допомагати облаштовувати їхній побут. А також у тилу в оперативному режимі голиняни організовують мініцехи з виготовлення продуктів, страв для українських воїнів. Таким чином, кожен на своєму місці пришвидшує перемогу України.
Український борщ для героїв України
Ідея “Українського борщу для героїв України” не є новою, її втілювали ще під час АТО, саме тоді такий вид “першої страви” спробував на фронті теперішній староста Голиня Тарас Кушлик. У цей час запропоновану ним ідею підхопило більше 30 місцевих жінок.
Віта Курташ погодилася стати координаторкою із виготовлення сухого борщу — іншими словами: взяла на себе відповідальність згуртувати людей та запустити робочий процес. Вона замовляла продукти, роздавала їх іншим та коригувала приготування інгредієнтів. За основу брали інтернет-рецепт, але видозмінювали його, звісно, вкладаючи душу. Загалом одна порція подрібнених і висушених картоплі, моркви, капусти, цибулі, перцю, буряка, часнику та спецій розрахована на 5 літрів води.
Віта розповідає, що одні дівчата здавали гроші — як місцеві, так із-за кордону, інші привозили продукти, дехто готував із своїх, тому підрахувати всі витрати чи інгредієнти не виходить.
“Наприклад, капусти використали близько 150 кілограм. Грошей зібрали більше 10 тисяч гривень. І мало що залишилося — як овочів, так і коштів. Проте, — каже жінка, — завзяті голинянки не збираються зупинятись. Обов'язково продовжать розпочате. Я вважаю, що ми зараз як одна сім'я, об'єднана заради наших воїнів, бо вони — наші захисники, а ми — їх надійний тил. Я вірю, що Бог нас, українців, вбереже, тому прийняла рішення не виїжджати, а працювати у міру своїх можливостей у своєму селі і для українських захисників. Також долучалася до виготовлення вервечок, одного разу плела сітку. І не припиняю молитися та дякувати Богу і хлопцям за те, що маю можливість робити хоча щось корисне.”
Галина Луців у процесі із виготовлення борщу відповідала за приготування м'яса, адже має вдома, на подвір'ї, невеличку піч.
“М'ясо сушкою так не висушиться, може затухнути, — пояснює жінка. — Спочатку його потрібно перемолоти, потушити, посушити (при чому двічі). Цей процес вимагає багато часу. Була задіяна піч, сушки, п’єц, кухня, сонце... Стосовно м'яса, то варто зазначити, що в кінцевому результаті його виходило у рази менше: з 3,5 кілограма сирого продукту — приблизно 1 кілограм 200 грам — готового. Переробили таким способом приблизно 20 кілограмів свинини. Також паралельно подрібнювали овочі та роздавали сусідам на сушку. Слід зазначити, що ніхто не відмовив у допомозі. Як кажуть: “з миру по нитці, бідному сорочка”, так і в нас, кулачок до кулачка сушених овочів і вже маємо пів тарілки".
Пані Галина зазначає, що над "Українським борщем для героїв України" працювала і по 12 годин вдень, переривалась на вервички, молитву або на те, щоб плести сітки. Завдяки розумінню сім'ї, які взяли на себе інші обов'язки, віддавалась справам задля перемоги.
Коли всі складники борщу підготували, голинянки зібралися у церкві, щоб важити та змішували посушені інгредієнти і упаковувати їх у вакуум, який зберігатиме їхню поживність. Також вони дегустували свій “козацький борщ”. Переконалися, що смачно.
Вийшло 312 пакетів по 260 грам кожен — це на 3500 порцій. Близько 20 упаковок вже забрали на передову. Місцеві ґаздині будуть продовжувати нарощувати темпи виробництва й надалі, а також планують урізноманітнювати перші страви для захисників України.
Тушонка "Бандерівська" по-голинськи
Голинські чоловіки минулого тижня також долучилися до виготовлення продуктів для воїнів — закручували тушонки та паштети із м'яса свині, яку надала “Goodvalley Ukraine”. Поки готових вийшло 100 банок. Ще чекають на одну тушку від цього підприємства і паралельно зібрали майже 10 тисяч гривень, щоб придбати свиню самостійно. Свою тушонку назвали — “Бандерівською”. Крім цього, ще закрутили 58 банок квасолі із реберцями та 48 — кров'янки. Виготовлену продукцію відвезли у сільраду, а звідти передали для бійців 10 гірсько-штурмової бригади.
Тарас Дробіт, командир одного із місцевих блок-постів, каже: у сільську тероборону записався у перші дні, адже пересиджувати вдома не вважав для себе варіантом.
“Нас на пості приблизно 40 чоловіків — віком від вісімнадцяти років і за шістдесят. З часом зрозуміли, що охорона села — це для нас замало. Почали разом із іншими хлопцями з постів збирати гроші на сирену (поки її не має в наявності), пізніше — на придбання свині (майже 10 тисяч гривень маємо), щоб зробити хлопцям м’ясні смаколики. А от минулого тижня, коли прийшла допомога від агропідприємства — чотири частини свині, кожна вагою десь 18 кілограмів — вирішили братися до справи. Один із хлопців надав свою літню кухню для організації процесу, інші п'ятеро допомагали. Решту зносили квасолю, кришки, банки. До прикладу, один наш односельчанин надав 120 банок”.
Тарас зізнається, що жінок до цієї справи не допускали, адже ці хлоппці в селі неодноразово робили “порядок” із свиньми, тому були впевнені у своїх силах.
, — каже Тарас Дробіт.
З картоплею, сиром та тушкованою капустою: голинянки для захисників України готують налисники
У Голині розпочали виготовляти для українських захисників свої “фірмові” налисники з картоплі та тушкованої капусти. Як завжди — чітка організація процесу: одні готували тісто, інші — смажили млинці, хтось готував начинки (навіть вдома), на завершальному етапі — закручували налисники та вакуумно упаковували. Спільними зусиллями за вісім годин безперервної роботи виготовили майже 400 млинців.
Продукти приносили з дому, частину отримали у місцевій крамниці безкоштовно. Для начинки: капуста тушкована з цибулею і морквою або картопля — попередньо відварена у мундирах, перемішана зі смаженою цибулею. Також голинські газдині готували налисники, в яких містилися два види начинок одразу.
Ксенія Тринцолін принесла відварену картоплю та власноруч готувала свою фірмову начинку і закручувала налисники. Оксана — активна учасниця всіх волонтерських заходів у рідному селі: жінка ходила разом із мамою на плетіння сіток та вдома сушили інгредієнти на “козацький борщ”. Крім цього, збирали гуманітарну допомогу для свого брата, його побратимів, сусідів та односельчан, які боронять Україну.
“Мій рідний брат в минулому — атовець. Цього разу, коли почалась війна, він повернувся з другом з роботи Києва і зразу — у військкомат. На початку березня пішов служити, зараз захищає центральну частину України, — рохповідає Ксенія Тринцолін. — Амуніцією його забезпечили, ми нічого не купували. Тепер по можливості стараємося передати у його військову частину гостинці: батончики, сало, налисники тощо. Брат, коли телефонує, каже, що старші місцеві жителі, там, де вони служать, підтримують їх. Приносять гарячу їжу, пускають у свій дім помитися. Моя мама через переживання частіше ходить до церкви, у п'ятницю, як матір героя, має читати одну із стацій Хресної дороги.
На початку вона переживала і за мене з сином, тому хотіла відправити нас за кордон, проте я була категорично проти, адже це зрада по відношенню до брата, про якого я піклувалася, коли мама була на заробітках. Він для мене — як ще одна дитина. А мій 10-річний син — його похресник, наш захисник вдома: зробив собі паперові автомати, ножі і проводить тренування, щоб бути готовим, як вуйко, захищати рідних.
Ксенія встигає не лише бути активною волонтеркою, але й не залишає свою улюблену справу, бо вважає, що попри всі негаразди кожна жінка має прагнути до краси в усьому — руки і нігті теж мають бути завше доглянутими. Робота дозволяє Оксані трохи підзаробити грошей для своєї сім'ї та для допомоги армії.
Свої, зроблені з любов'ю налисники, голинянки передали для бригади в якій служить лікар їхньої амбулаторії. Завтра ж приготують наступну партію таких млинців.
Кожен на своєму місці пришвидшує перемогу України
Кожен у Голині, при бажанні, може долучитися до наближення перемоги, адже у храмі плетуть та намолюють для захисників синьо-жовті та червоно-чорні вервички — донедавна щодня (зараз тричі на тиждень). Уже сплели близько 1500, більшу частину з яких передали на фронт. За словами отця-декана Голинського деканату Анатолія Козака, багато продуктів, дитячого харчування, одягу, засобів гігієни, ліків та військової амуніції отримали від жителів села, котрі зараз працюють в Польщі, Чехії, Італії, Німеччини.
В основному їх передають до Івано-Франківської архієпархії, звідти — на фронт та для біженців. Роздають при потребі і тим, переселенцям які проживають у селі. У церкві плели маскувальні сітки на основі рибальських, які передали з Польщі (майже 50 штук відправили хлопцям на блок-пости).
У місцевому ліцеї виготовляють енергетичні батончики для бійців. Також окремі господині роблять ці смаколики вдома. За неповних два тижні їх передали більше трьох тисяч у Миколаїв, Київ, Рівне, Харків, Маріуполь, Полтавську та Запорізьку область. У Голинському ліцеї спекли понад 500 булочок для військових.
Голиняни, як і всі українці, кожен на своєму місці наближають перемогу України.
