Цієї розмови довелось чекати дві години на морозі, але спілкування з Мирославом Грибінником того варте. Суцільний позитив і цікавезні історії про життя та численні захоплення «в стилі ретро».
- З якого часу ви – власник ретро-машини?
- Почну так. Перше зацікавлення виникло, мабуть, ще вкінці 90-х років. Тоді мій друг захотів купити собі «Побєду» і радився зі мною. Машина на той час була дуже дорогою. Тоді у середині мене щось запалилося. Остаточно «захворів» я цією хворобою у 2006 році. Захворів, бо всі любителі ретро-машин – це хворі люди (сміється). Тоді я був на святкуванні дня міста у Львові і біля пам’ятника Міцкевичу побачив стадо «горбатих» «Запорожців» і червону «Побєду». Отоді я й запалився.
- Чому саме ретро?
- Я люблю мандрувати, але коли подорож повільна і я маю час оглядати все навколо. Ретро-машина ідеально для цього підходить.
На першому плані "Побєда" Мирослава Грибінника
- Скільки і які старі авто є у вас?
- Ну, як казав один мій друг: «Та ти власник великої кількості нерухомості!» Добре, що це ще нерухомість, а не металобрухт! На ходу в мене одна машина – «Побєда» 1954 року. А ще є одна «Побєда», два горбатих «Запорожці».
- Яку машину з наявних цінуєте найбільше?
- «Побєда-кабріолет» 1949 року. Правда, стан її дуже поганий. Придбав її ще у 2009 році в Коломиї. Цінна й «Побєда» 1954 року: у 2003 році її виставляли на Другому всеукраїнському фестивалі ретро-автомобілів. Стан цієї машини більш-менш оригінальний.
- Напевне, коли їдете на такій машині, то уваги навколо не бракує?
- Щодо уваги, то коли зупиняюсь, зразу ж виходжу і втікаю (сміється). Уваги аж забагато. Один мій товариш приклеїв на скло своєї машини листок з відповідями на всі питання, які задають найчастіше. Тому, коли приходить хтось допитливий, він зразу ж скеровує його до листка.
На фестивалі в Уніжі
- Пам’ятаєте свій перший ретро-виїзд?
- Перший виїзд – то було щось. Був то 2012 рік. І моя «Побєда» нарешті поїхала. Скажу чесно, роботи там було ще море, але вона їхала. Взяв із собою старшого сина. По дорозі до нас приєднались ще дві машини з Франківська і «Москвич» з Богородчан. Такою колоною рухались на етно-фестиваль «Арт-поле» в Уніж. Їхали довго, по дорозі мали пригоди з колесом мого автомобіля. Але доїхали. На місці з’їхали до самого Дністра, повечеряли і заснули під машинами. А на ранок чуємо шум, гам. Прокидаємось, а кругом голі люди. Спочатку подумали, що сниться (сміється). Як виявилось, там був нудистський пляж, тому й місце було вільне, коли ми вночі приїхали.
Салон "Побєди"
- Які мандри на ретро-авто тривали найдовше?
- На «Побєді» я уже проїхав 6 тисяч кілометрів. Останнім найдовшим виїздом був 500-кілометровий круг: Свалява-Воловець-Міжгір’я-Колочава-Вишківський перевал. У Сваляві ми відвідували дідуся й бабусю дружини, які святкували 60 років шлюбу. Їх, як молодят, я повозив на «Побєді». Цікава історія сталась на Вишківському перевалі, коли ми перетнулися з кількома FIATами зі Словаччини. Дуже гарно виглядало поєднання «Побєди» й старих FIATів. Разом із франківським ретро-клубом планували розробити тижневий маршрут по Івано-Франківській та Закарпатській областях. Щось типу «Золотої Підкови» на Львівщині. Але все ще у розробці. Не так то легко реалізувати.
"Побєда" на закритті сезону в Богородчанах, 2016 рік
- Розкажіть про якість цікаві історії з вашими авто?
- У 2013 році автосалони нових машин Mitsubishi Motors, Renault, Volkswagen запросили мою «Побєду» разом із машинами франківського ретро-авто-клубу на виставку-презентацію. Відбувалась вона біля драмтеатру. Ми повинні були виставити свої ретро-автомобілі для зацікавлення публіки. Проте, організатори допустились величезної помилки. Вони виставили нові авто перед сценою, а наші - заді. Вийшло так, що біля нас було дуже багато людей, натомість біля нових авто мало. Думаю, треба було поставити авто в перемішку, тоді б салони виграли.
- Пригадайте найбільш курйозні ситуації з «Побєдою».
- Штраф за перевищення швидкості з обгоном! Я їхав до молодят, мав їх возити, і мене зупинили за «перевищення швидкості». Моя «Побєда» 1954 року і перевищення швидкості… Це, звичайно, дуже сумно. Особливо коли я пояснював, що ця машина апріорі не може перевищити допустиму швидкість, бо вона вже «поважна дама» і з себе стільки не витисне. Штраф мені скасували, зате смішно було.
- І на завершення: машина – друга жінка?
- Машина – перша жінка і найгоноровіший член сім’ї!
Ще маю прохання. Можливо у когось є детальки старих машин, може десь залежались, я був би дуже вдячний за них. Звертайтесь до мене на сторінку у Facebook
