Краєзнавчому музеї Калущини 7 липня відбулося засідання круглого столу «Правники Калущини», присвяченого 135-ти річчю від дня народження калуського адвоката Івана Сохацького та інших правозахисників.
Учасниками заходу були: Степан Кобута, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України і методики викладання Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Олег Ониськів, працівник апарату Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, викладач Калуського коледжу економіки, права та інформаційних технологій Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Зоряна Онищенко-Сохацька, художниця, внучка Івана Сохацького і учениця калуського ліцею імені Дмитра Бахматюка Ілона Шелешко.
Модератор зустрічі Іван Тимів, провідний науковий співробітник Краєзнавчого музею Калущини КЗ «Музейно-виставковий центр» Калуської міської ради оголосив тему заходу, представив учасників круглого столу, сформулював проблематику обговорення. На розгляд науковців і краєзнавців були винесені наступні питання: «Доба адвокатів»: загальна характеристика; джерела про життя й діяльність українських правників; адвокат Іван Сохацький: життєвий шлях, правнича й громадсько-політична діяльність; постать Івана Сохацького у світлі родинних спогадів; правнича діяльність адвокатів Андрія Коса й Тараса Коритовського; Адокатська діяльність Івана Аронця; створення картотеки й підготовка довідкового видання про правників Калущини, підсумки.
Степан Кобута поінформував про особливості професійної діяльності адвокатів, роз’яснив специфіку роботи так званих «панських» і «хлопських» адвокатських канцелярій, особливості провадження політичних процесів, уточнив біографічні відомості про адвокатів Тараса Коритовського та Івана Аронця. Уточнив процес ведення радянськими каральними органами кримінальних справ у 1939–1941 рр.
Ведучий заходу Іван Тимів у своєму виступі охарактеризував історичні джерела з яких можна довідатися про українських правників, повідомив про життєвий і професійний шлях доктора Івана Сохацького, зауважив про недостатнє вивчення цієї постаті у вітчизняній науці, вказав на значну громадсько-політичну активність І. Сохацького.
Він також звернув увагу учасників круглого столу й на тих правників-вихідців із Калущини, які працювали за її межами.
До таких, за його спостереженнями, належать: Михайло Лозинський (1880–1937) з Бабина Зарічного – професор міжнародного права в Українському Вільному університеті в Празі в 1921–1927 рр. Після повернення в Україну, завідував кафедрою права в Інституті народного господарства в Харкові (1927–1930). У 1930 р. заарештований, а в 1937 р. – розстріляний.
Вихідцем із Калущини був Василь Яців (1891–1970) із Тужилова. Навчався у Празькому університеті, адвокатську практику розпочинав в Галичі. Деякий час проживав на Рогатинщині. Згодом виїхав до Канади.
Ще один тужилівчанин – Петро Яців (1908–1989) після закінчення правничих студій у Львові працював в адвокатській конторі в Калуші, а 1949 року виїхав до США. Уродженець Старого Угринова Володимир Саєвич (1887–1935), після закінчення правничого факультету у Львові (1912 р.), працював суддею у Яворові.
Із Калущини походить відомий юрист, адвокат, доктор права Осип Дудикевич з Кропивника. Навчався на правничому факультеті Львівського університету (1910–1915). Від 23 січня 1918 р. був Повітовим комісаром Калущини. Займався юридичною практикою у Львові.
Обов’язки військового судді УГА (польовий суд 3-го корпусу УГА) в 1919 р. виконував випускник правничого факультету Львівського університету (1917 р.) Осип Янович (1892 р. н.) із Хотіня, який згодом емігрував до США.
Правником за фахом був також відомий літературознавець Іван Белей (1856–1921) з Войнилова, а Петро Белей (1897 р. н.) в часи німецької окупації (1941–1944 рр.) працював суддею у Станиславові. В кінці війни емігрував до Німеччини.
Адвокатом у Тисмениці в 1936–1939 рр. працював войнилівчанин Ярослав Самотовка (1913–1942).
Внучка Івана Сохацького Зоряна Онищенко-Сохацька розповіла про львівський період навчання Івана Сохацького, його книгозбірню, прокоментувала рідкісні родинні світлини, повідомила про долю дідуся та доньки Івана Сохацького – Надії.
Учениця калуського ліцею імені Дмитра Бахматюка Ілона Шелешко інформувала присутніх про адвокатську діяльність Андрія Коса й Тараса Коритовського. Вона зауважила, що Анатоль Кос, який обирався депутатом до Галицького сейму, був першим українським депутатом-правником до австрійського-парламенту (1900–1907). А його син Андрій Кос підтримував тісні політичні стосунки з І. Франком і М. Павликом. Адвокат Тарас Коритовський, калушанин, поручник УГА був делегатом від Калущини на загальних зборах «Просвіти» у Львові в 1931 р. Згодом виїхав до Філадельфії (США) (1939 р.).
Правознавець Олег Ониськів зауважив, що в адвокатській канцелярії Івана Сохацького розпочинав свою трудову діяльність Іван Аронець, голова Калуського повітового комітеті УНДО, з 1938 р. активний учасник хору «Боян». Дослідник, вивчаючи матеріали архівно-кримінальної справи цього правника, вказав точну дату затримання органами НКВС адвоката – 1 жовтня 1939 р., розкрив останній судовий процес над Аронцем, якого звинуватили в приналежності до УНДО, агітації супроти радянської влади. Як з’ясувалося пізніше Аронця незаконно засудили на 6 років, адже в період від 1928 до 1939 р. він не був громадянином СРСР. Щоправда, сучасні дослідники вважають, що це був один із способів самозахисту звинувачених. 3 серпня 1991 р. Аронця було реабілітовано.
Ведучий зауважив, що найбільш важкими для українських правників були політичні провадження, бо велика кількість політичних судових справ змушувала українських адвокатів безперервно брати участь в одній або в декількох кримінальних справах одночасно. До того ж, участь українських адвокатів у політичних судових процесах була благодійною щодо адвокатського гонорару, водночас підвищувала їхню значимість у суспільстві й особистий авторитет.
На відміну від суддів і нотаріусів, які належали до державних службовців, адвокати мали змогу займатися законотворчою діяльністю як посли до Галицького сейму чи австрійського парламенту, брати участь у суспільно-політичних та культурних процесах.
Діяльність українських правників була тісно пов’язана з історією народу, вони сумлінно захищали інтереси українського населення, надавали йому якісну юридичну допомогу, були активними учасниками громадського й політичного життя. Творили еліту краю.
Нині перспективним напрямком пошуково-дослідницької діяльності краєзнавців-правників є систематизація й упорядкування історичної інформації про юристів нашого краю та підготовка бібліографічного довідника, присвяченого їхній правовій та громадсько-політичній діяльності.
У підсумку: учасники круглого столу вирішили звернутися до Комісії з підтримки книговидання місцевих авторів з пропозицією виділити кошти на друк довідкового видання про калуських правників.
