У старому Калуші діяли досить цікаві й незвичні підприємства. Власниками багатьох з них були саме євреї міста.
Перед Першою світовою єврейським сім’ям належали лікеро-горілчаний завод та броварня. Після війни завод став державною власністю. Натомість броварня залишилась у руках євреїв – Мільштейнів, Вайсманів та Шпіндлів. Загалом тут працювало 20 єврейських сімей міста.
Пивна етикетка
До 1914 року цегляний завод у Калуші належав євреям Вінклерам. Після війни його забрали.
Цікаво, що на Саліні євреям було заборонено працювати.
Саме євреї Калуша у міжвоєнний період виробляли тут цукерки, лікери, газовану воду, мило, капелюшки.
Крім цього, у місті діяли готелі, ресторації, торгові доми, крамниця з білизною, книгарні. Вони також належали євреям.
Зрозуміло, не всі євреї були підприємцями. Більшість заробляли дрібною торгівлею.
Велосипеди були дуже модні на початку ХХ століття
Любили калушани й поїздити на велосипедах, адже у Калуші була єврейська крамниця, де продавали цей двоколісний транспорт.
Євреям міста належали й транспортне агентство та бюро інформації.
Таксі міжвоєнного Станіславова
Євреї Калуша були й таксистами у сучасному розумінні. Саме вони возили пасажирів на залізничну станцію та з неї. Станція була за кілометр від центру міста. Точно не відомо: тодішнє таксі - це кінна упряж чи автомобіль. Останній в той час був більше об'єктом розкоші й символом заможності родини, ніж щоденним засобом пересування. Проте, міжвоєнний Станіславів мав автомобільне таксі. Можливо, Калуш не поступався йому.
Інформацію взято з "Kalush; The Life and Destruction of the Community" на сайті www.jewishgen.org та Незалежного культурологічного часопису “Ї” (№48, 2007 рік).
Головне зображення взяте з сайту lviv1256.com
