У Квітну неділю у храмі Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ села Голиня Калуської територіальної громади урочисто освятили мистецьку дерев’яну вервицю, яку виготовили місцеві майстри і яка має незвично великі розміри.
Місцеві душпастирі: о. Анатолій Козак, адміністратор парафії, та о. Микола Хомин, сотрудник, освятили унікальну дерев'яну вервицю для парафіяльної спільноти. Її спорудили власники Голинської деревообробної майстерні Віктор та Андрій Максимовичі, які згуртували навколо себе команду талановитих майстрів. Серед них — Михайло Левицький, Іванна Лішак, Олександр Хоменко, Микола Мазурик. Спільно голиняни впоралися з цією нелегкою справою.
Іван МАЗУРИК, старший брат парафії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ с. Голиня розповів "Галичині":
– Одного разу наш парох отець Анатолій Козак привіз з Івано-Франківська велику вервицю, яку позичив на якийсь час, – з нею ми ходили селом і молитвами гуртували громаду. Враження і відгуки людей, які активно наверталися до спільної молитви, були дуже позитивні. Тож ми подумали собі, а чому б і церковній громаді нашого села не мати таку саму свою вервицю для різних духовних вправ, які б єднали і дорослих, і молодь, і дітей – всіх голинян, у дорозі до Бога.
У Голині є чудові й талановиті майстри з деревообробки, зокрема Віктор Максимович і його син Андрій, які навколо себе для втілення доброго задуму згуртували інших односельців і разом з Іванною Лішак, Михайлом Левицьким, Миколою Мазуриком та ін. виготовили величну і красиву вервицю, зробили її унікальною за розмірами. Але не параметри вервиці були в основі нашої ідеї, і не тільки бажання створити її як окрасу для храму, а щонайперше – заохочення до спільної молитви. Наш парох зустрічався з майстрами, пояснював суть ідеї та демонстрував ілюстрації. І майстри виготовили вервицю як витвір мистецтва, а в Квітну неділю ми її й освятили на потужному велелюдді голинян.
— Які розміри цієї диво-вервиці?
— Наприклад, загальна довжина використаного шнура сягає двадцяти п’яти метрів, на вервиці розташовано п’ятдесят малих і шість великих зернят, а також хрест із розп’яттям. Ту вервицю, яку отець Анатолій привозив з Івано-Франківська, було зроблено з дуба, тож і важила відповідно. Ми ж хотіли, щоб наша вервиця була легкою і її могли в часі духовних мандрівок селом носити діти. Тож для її виготовлення вибрали вільху – і міцну, і легку деревину. Голинська вервиця важить до тридцяти кілограмів. Наше село велике, тож будемо з вервицею під духовним проводом отця Анатолія, який вміє гуртувати і навертати людей, молитися гуртом, сільськими вулицями, за мир в Україні, порозуміння і єдність в громаді. А диво-вервиця зберігатиметься в нашому храмі і стане його молитовною візитівкою та мистецькою окрасою інтер’єру.
...Святий Іван Павло Папа Римський 40 років тому – у травні 1980-го – зазначав: «Вервиця (розарій – Авт.), яка вимовляється повільно і обмислюється: в родині, у групі або особисто, поступово наблизить вас до почуттів Ісуса Христа і Його Матері, пригадуючи всі події, які є ключем до нашого спасіння...».
