З ініціативою збудувати пам'ятник у Новиці виступила громадська організація «Прикарпатбат Чорнобиль» (голова Ярослав Олійник). Для цього у Новицькій територіальній громаді вже виділили і земельну ділянку. Керівництво Новицької громади пообіцяло безкоштовно виготовити усю необхідну технічну документацію для передачі земельної ділянки громадській організації.
Про це йшлося сьогодні на нараді із заступниками голів територіальних громад Калуського району, яка відбулася під керівництвом першого заступника голови райдержадміністрації Оксани Канюки, повідомили У Калуській районній державній адміністрації.
35 років тому "чорнобильці" жертвували своїм життям задля порятунку планети від радіації
Голова ГО "Прикарпатбат Чорнобиль" Ярослав Олійник поінформував представників громад про задумане. За його словами, поблизу села Новиця, після вибуху на Чорнобильській АЕС формувався батальйон з мешканців Івано-Франківської області, передусім із Калущини і Долинщини. Це була військова частина №6033 Івано-Франківського протипожежного батальйону у складі 25-ї бригади Міноборони СРСР.
Зараз Ярослав Олійник є головою громадського об’єднання "Прикарпатбат Чорнобиль", яке опікується тими, хто 35 років тому жертвував своїм життям задля порятунку країни і планети загалом від радіації.
Про аварію в Чорнобилі Ярослав Олійник чув з перших днів. Каже, дізнався із закордонних радіостанцій. Проте його з Чорнобилем доля звела 14-го липня 1986 року.
14-го липня 1986 року по Ярослава Олійника приїхав автомобіль. Відвезли у військкомат, згадує Ярослав Олійник.
У Новиці за колючим дротом
— Тоді я думав, що везуть або в Чорнобиль, або в Афганістан. Попередньої інформації не було. Того ж 14-го липня мене переправили до села Новиця Калуського району, де формували наш батальйон. Туди під’їжджали автомобілі, привозили таких же бранців, як я. Хлопці були з різних районів області. Загалом нас там було 259. Пройшли сяку-таку підготовку і вже розуміли, куди ми їдемо. Були фахівці, які пробували щось нам розказати. Ми випробовували техніку, бо треба було з перших хвилин приїзду у Чорнобиль починати працювати, розповідав Ярослав Олійник в інтерв'ю журналістам Суспільного.
Під час формування батальйону на Калущині прикарпатців тримали за колючим дротом. Довкола кілька днів ходили міліціонери з вівчарками. З рідними спілкуватися було майже неможливо.
Перша зустріч з Чорнобильською АЕС
З Прикарпаття на Київ вирушили 17-го липня. Вже наступного дня чоловіків відправили на четвертий реактор. Там працювали кожного дня в три зміни по відділенню. У відділенні було шість-вісім людей. Все, каже Ярослав Олійник, залежало від обсягу роботи. Прикарпатці працювали над дезактивацією четвертого реактора. Також забезпечували протипожежну безпеку 30-кілометрової зони.
- 48 днів і ночей солдатської служби у Чорнобильській зоні. Ми жили у лісовому масиві, де базувалася 25-та бригада Міністерства оборони Радянського Союзу.
"Ми їли йод, щоб уникнути радіації"
- У нас було багато протипожежної техніки. Людей повиселяли, горіли хати, поля. Люди, які їхали на Чорнобильську АЕС, безпосередньо там працювали, а інші – стояли напоготові. Ми в будь-який час були готові гасити пожежу. Але засоби захисту були надзвичайно примітивні. Маски були такі, як зараз проти коронавірусу. До респіраторів не доходило, просто марлеві пов’язки.
Правда, під медпунктом стояв мішок з йодом. Ми їли його, бо саме він захищав організм у перші дні. Треба було добре наситити організм йодом, щоб трохи уникнути радіації.
У приміщенні пошкодженого реактора дозволяли працювати не більше 10-ти хвилин. Після роботи в реакторі працівників відправляли у лазню та видавали новий чистий одяг.
"Рівень опромінення вимірювали лише у перші три дні"
У зоні відчуження людей не охороняв ніхто.
— Ми усвідомлювали, що така наша доля, так треба. В нас не було саботажу. Звичайно, було психологічне навантаження, ми переживали. Поки їдеш 18 кілометрів з наметового містечка через населені пункти і бачиш, що людей нема, всяке в голову лізе. Їдеш і думаєш: ніде нікого нема, а ти їдеш в саме пекло. Це був відпрацьований годинник. Відчуття відповідальності було надзвичайно велике. За свій вік такої злагодженості не бачив.
За словами Ярослава Олійника, всі свої дії чоловіки відпрацьовували у вільний час в наметовому містечку. На ліквідацію наслідків відправляли усіх по черзі.
Проблеми були із спостереженням за радіацією. Спочатку людям видавали накопичувачі, які фіксували рівень опромінення, який, ймовірно, отримував організм. Проте за три дні ці накопичувачі забрали та більше не повернули. З людьми постійно працювали дозиметристи.
У Чорнобилі ліквідовували наслідки катастрофи 255 наших краян. Там вони пробули з 18 липня до 3 вересня 1986 року. За словами Ярослава Олійника, 98 «чорнобильців», на жаль, уже померло, тож потрібно увіковічнити їх жертовний шлях.
На нараді в РДА обговорили питання допомоги територіальних громад, щоб спільними силами здійснити задумане – збудувати пам’ятник ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
