Напередодні Світлого Празника Христового Воскресіння знайомимо наших читачів із Світланою Романів — вчителем образотворчого мистецтва Голинського ліцею та Голинської дитячої школи мистецтв.
Світлана своє життя присвятила живопису. З-під її пензля народилося чимало картин, а її ікони і справді захоплюють подих, дають відчуття спокою. Написати для них ікону просять не тільки жителі села, а й сусідніх. Про власний шлях в іконописі розповідає Світлана Романів.
— Як Ви зрозуміли, що хочете писати ікони?
— Напевне, у такій справі не ти обираєш, а тебе обирають. І всі дороги ведуть до того, що має стати твоїм покликанням у житті.
Малювати я любила ще з дитинства. Тому не бачила сенсу обирати щось інше, і після закінчення школи вступила до Прикарпатського університет імені Василя Стефаника навчатися образотворчому мистецтву. Під час навчання, як закладка в щоденнику, в мене завжди була іконка Богородиці з Ісусиком. Час від часу, дивлячись на неї, в якихось, здавалося, далеких мріях, в мене виникало бажання намалювати цю ікону.
На другому курсі навчання я вийшла заміж. Через рік Господь подарував мені першу радість цього світу — хлопчика (Зараз у пані Світлани вже три такі радості: вони з чоловіком виховують трьох синів, — авт.). Звичайно, не легко мені тоді було: і сім’ї потрібно було приділяти час, і навчатися. Проте бажання намалювати саме ту ікону не зникало. Чомусь здавалося, що коли я напишу її, то це буде справжнє чудо з чудес — неначе я світ перевернула.
І Господь дозволив мені написати цю ікону — на полотні олійними фарбами. Світ не перевернувся (усміхається, — авт.). А я зрозуміла, що Господь Бог благословив мене.
Перша ікона, написана Світланою Романів
До речі, після того, як написала свою першу ікону, малювати всі інші картини стало набагато простіше. Малюю пейзажі, натюрморти та роблю багато іншого, що має виконувати вчитель, аби добре навчати своїх учнів.
— Ви і надалі використовуєте олійні фарбами?
— Так, віддаю перевагу саме їм. Вони добре “тримають” колір, можна отримати насичені відтінки.
— Що відчуваєте, коли пишете ікону?
— Це велике щастя — відчувати, що те, що ти робиш, — принесе людям не тільки естетичне задоволення, а й має якусь духовну цінність. Це дає енергію, силу — творити для Бога і з Богом.
Напевне, іконопис, — це самовираження творчості, яка присутня у моїй вірі. Без цього не було б мого життя.
Малюючи ікони, я відчуваю Божу допомогу. Напевне, сама б не змогла... Займаюсь іконописом, насамперед я хочу прославити Бога, звеличити Його, а вже потім Ісус сам діє...
— Тобто Ви вважаєте, що невіруюча людина не може бути іконописцем?
— Ці речі — взаємопов’язані, сакральне мистецтво без віри втрачає сенс. Звичайно, невіруючий художник може написати красиву ікону, адже для цього достатньо вміти малювати. Проте мені здається, що постійно займатися іконописом невіруюча людина не зможе, бо не зможе у цій темі жити постійно. Така людина не буде відчувати та розуміти, чим вона займається. Ікона є зв’язком людини з Богом.
Тож я намагаюся бути справжньою християнкою, беру активну участь у житті парафіяльної громади нашого села. А перед тим, як починаю писати ікону, обов’язково сповідаюся та причащаюся — мушу бути духовно підготовленою.
— Чи можете виокремити якусь свою роботу? Мовляв, ця — найкраща.
— Кожна ікона, яку мені пощастило написати, є особливою. Я малюю від душі, тому важко виділити котрусь одну. Головне — вона повинна подобатися людям, а для цього — бути щирою.
Та все ж поділюся однією історією. Одна жінка з сусіднього села замовила ікону “Невипивана чаша”: її чоловік був залежним від алкоголю. Жінка спершу задумала поофірувати на храм цю ікону. За її розповіддю, коли вона принесла образ додому, вся родина вклякла біля неї і спільно помолилися. Від того часу кожного дня у їхній сім’ї була спільна молитва перед цією іконою. Богородиця діяла! Пройшло 5 років. Чоловік вийшов з того стану залежності. Дружина розповіла йому, що давніше задумала пожертувати цю ікону на храм. Відповідь чоловіка була такою: “Що хочеш віддавай на храм, а цю ікону я не віддам! Бо відчуваю, що вона хоче залишитися в нашому домі”. Так Богородиця з Ісусом діють в нашому житті через ікони… і не тільки!
Все, що я роблю, — це на прославу Господа. І я дуже щаслива, якщо завдяки моєму мистецтву хтось відкриє своє серце для Бога.
