На початку листопада у Калуші чоловік ледь не згвалтував дев’ятирічну дівчинку. Яке покарання йому світить і який урок з цієї історії варто зробити іншим батькам.
— Спочатку чоловік втерся до дівчинки в довіру, далі вони йшли й розмовляли, а коли людей поблизу не стало, він спробував її згвалтувати, — розповідає начальник сектору кримінальної поліції Калуша Володимир Возняк. — Проте дівчинка самотужки вирвалась, а коли прибігла додому, розповіла все матері. Та викликала поліцію.
З опису постраждалої вдалося впізнати підозрюваного на записах камер спостереження. Після цього патрульні прочісували територію. Знайшли його через три години на вулиці Долинська, приблизно 500 метрів від місця вчинення злочину. Це житель Рожнятівського району, йому 29 років.
— Коли ми його знайшли, він перебував у стані алкогольного сп’яніння, але все прекрасно розумів, — каже Володимир Возняк. — Я з ним спілкувався. Пояснити нічого не міг, в принципі, він нічого й не хотів пояснювати. Все було і так зрозуміло: на відео його бачили, дівчинка його впізнала, речовий доказ — вкрадений телефон — був при ньому. Щодо дитини, то все нормально, з нею працювали психологи.
Зараз підозрюваний знаходиться в слідчому ізоляторі в Івано-Франківську. Там перебуватиме до рішення суду — приблизно до двох місяців. Йому інкримінують спроби згвалтування та грабежу, «світить» мінімум 8 років позбавлення волі.
Як вберегти свою дитину від таких випадків?
Відповідь на це питання нам допомогла знайти Зоряна Рудобашта, що 12 років працює психологом у Калуському міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
Зоряна Рудобашта — психолог
Пані Зоряна каже, що у недавній історії дитина молодець, не побоялась розповісти матері про те, що сталося. Матір також не розгубилась і вчасно звернулася в поліцію.
Довіра
— Основне — це довіра між батьками і дітьми. У недавній історії дитина — молодець, не побоялась розповісти матері про те, що сталося. Матір також не розгубилась і вчасно звернулася в поліцію. Але часто буває, що люди, боячись розголосу, не повідомляють правоохоронців, не ідуть до психолога. А між батьками та дітьми має бути довіра. Дитина не повинна боятись розказати все. Ми не можемо просто так сварити дитину, потрібно знайти причину, чому вона так вчинила.
У моїй практиці був випадок, коли до мене прийшла жінка, яку колись згвалтували. Пройшло більше 10 років, а людина все ще не могла повністю це пережити. Вона розповідала, що прийшла додому заплакана, одяг на ній був роздертий, але не розповіла мамі про те, що сталося. Боялася, що мама покарає її за те, що вона пішла не тією дорогою.
Ця історія є яскравим прикладом того, до яких наслідків може привести відсутність довіри в сім’ї: дитина боїться щиро розмовляти з батьками, замикається в собі зі страхами та недомовленостями.
Спілкування
— У будь-яких ситуація потрібно, щоб батьки спілкувалися з своїми дітьми. Це дуже важливо. Якщо немає нормального спілкування, то дорослі люди, які пережили насильство в дитинстві, нікому про це не сказавши, мають проблеми зі створенням стосунків у майбутньому. Щоб уберегти свою дитину від біди, батьки повинні спілкуватися з нею на різні теми і на тему насильства також. Потрібно знати з ким дитина дружить, у яких місцях перебуває, скільки часу на гуртках проводить і що вона там робить.
Батьки повинні бути уважними до свої дитини, цікавитися її життям та дозвіллям. Тоді, в разі чого, помітивши зміни в її настрої та поведінці дитини, батьки можуть запобігти лиху. Тож, якщо батьки уважні і в них цілком нормальне спілкування одне з одним, то дитина прийде і все сама розкаже.
Інформування
— Задля безпеки своєї дитини батьки повинні проінформувати її, як себе поводити в різних ситуаціях. Дитина має знати елементарні норми поведінки: не можна спокушатися на цукерки, сідати з незнайомими в машину, вірити чужій людині, особливо дорослим. Якщо чужа людина бере за руку, то потрібно кричати: «Допоможіть, це — не мій тато, це — не моя мама, відпусти мене». Таким чином дитина приверне увагу. Крім цього, потрібно ходити людними дорогами. Також є випадки насильства пов’язані з соціальними мережами. Дітей шантажують, а через страх і недовіру вони бояться зізнатися батькам. Якби була довіра, спілкування і діти були б проінформовані, то дитина б не закривалася в собі, а розповіла все батькам.
Головне фото публікації взято з сайту Wallpaperswide
