Продовжуємо серію публікацій про підприємців. Сьогодні про те, як почати власну справу, як бути підприємцем у маленькому місті — в розмові з Уляною ГРИВНАК. Уляну на Калущині і за її межами добре знають під народним псевдонімом Уляна DiDi. Вона — мама двох дітей — Дмитра і Діани, успішний підприємець, громадська активістка, засновниця магазину одягу «DiDi». Прочитайте до кінця це інтерв’ю, і вам точно захочеться діяти, працювати, ризикувати.
— Розкажіть, як почалася ваша дорога до власної справи?
— Коли мені було 14, батьки розлучилися; як і в багатьох сім’ях в той час, грошей не вистачало. А мені хотілося мати джинси, духи і шампунь з реклами. Тому після 9 класу на канікулах почала працювати продавцем у маминого брата Івана Надвірнянського. Як тепер пам’ятаю: літо, спека, «точка» без парасолі, і я продаю побутову «хімію». Було важко, але тоді перший раз відчула, як це — заробляти гроші. Зрозуміла, що треба їх цінувати, поважати працю кожного. І отримала перші уроки бізнесу.
— Тобто фактично мамин брат Іван, як тепер модно казати, був вашим першим бізнес-тренером?
— Не тільки. Моя прапрабабуся Марія Смольська в 40-і роки пекла і продавала булочки; прабабуся Катерина Червоняк в післявоєнні роки продавала муку, зерно та інше. Потім бабуся Марія Дзундза продовжила їхню справу і донедавна, до 79-ти років, займалася торгівлею. Пам’ятаю, вона завжди викладала товар на накрохмалену білу скатертину. Так тоді не робив ніхто. Саме бабуся навчила мене не просто продавати, щоб заробляти, а вкладати душу: в кожного покупця, в кожну розмову, в свою справу. І бабусині настанови я завжди втілюю в роботі.
З дідусем Василем і бабусею Марією
— До речі, коли почали займатися власною справою?
— Після 10 класу, коли хотіла знову працювати влітку на канікулах, мама позичила в когось 300 доларів і дала мені їх зі словами: «Попробуй почати щось своє». Тоді я вирішила займатися одягом: зрозуміла, що мені подобається не тільки гарно одягатися, а й підбирати стиль іншим, підкреслювати індивідуальність, даруючи позитивні емоції, відчуття впевненості.
— Тобто від 10 класу ви в бізнесі. Не було важко?
— Уявіть собі: мені тільки 14 років, зима чи літо, а я кожного дня о 6 ранку везу возиком палатку і речі на базар. Розкладаю, чекаю продавця і біжу в школу. То як думаєте, не було важко? Звичайно, було! Але в мене такий характер: якщо мені подобається те, чим займаюся, викладаюся на всі 100!
— А як з’явився магазин «DiDi»?
— З 18 років мріяла відкрити в Калуші великий магазин. Малювала собі його кожного дня: як він має виглядати, де що має стояти. Обов’язково хотіла, щоб всередині були велика прикасова зона, комфортний диван, вдосталь примірок, щоб клієнти не стояли до них в черзі, адже ми завжди кудись поспішаємо. Аби мрія стала реальністю, 8 років практично весь свій заробіток відкладала, але знала, що я йду до своєї цілі. Спочатку відкрила перший магазин невеликої площі, потім другий. А коли донечці Діані було 6 місяців, завдячуючи мамі Катерині Дзундзі, відкрила магазин площею 150 квадратів — «DiDi».
З мамою Катериною Дзундзою
Дуже вдячна мамі за підтримку, настанови і допомогу в реалізації мрії. На жаль, зараз вже не можу сказати їй про це особисто. Але вона завжди зі мною, відчуваю це. І хочу зробити все, щоб вона пишалася мною навіть з неба.
Також дуже вдячна друзям, які перед відкриттям «DiDi» практично жили в магазині і допомагали з усім.
—Не боялися відкривати великий магазин в маленькому місті?
— Калуш — моє рідне місто, в якому я народилася, виросла і планую жити далі. Тут народилися мої діти. Тому хотіла відкрити і відкрила магазин саме у рідному місті. Мені приємно, коли до нас в магазин приїжджають з усього Калуського району за одягом. Хочеться робити асортимент ще більшим, магазин — комфортнішим, щоб людям було зручно і затишно.
— Що ви порадили б тим, хто хоче почати свій бізнес?
— Починати. Не боятися ризикувати. І, головне, займатися тим, що подобається, незважаючи на те, яку професію здобули.
— Насамкінець, поділіться мріями.
— Найголовніша — щоб всі близькі і рідні були здорові. Одна з мрій, яку хочу реалізувати найближчим часом, — об'єднати небайдужих підприємців і активних калушан та жителів району для вирішення проблем, які не вдається реалізувати за кошти міського чи районного бюджетів: медичні, шкіл, дитсадків, соціальні. Також, щоб адресно допомагати людям, котрі зіткнулися з хворобами чи опинилися в інших важких життєвих обставинах. Це має бути спілка з чіткою координацією, детальними звітами та реальною допомогою тим, хто цього потребує. Якщо об’єднаємося, вірю, у майбутньому зможемо зробити чимало добрих справ і допомогти багатьом.
— Дякую за розмову. Нехай все вдається!
