Про зустріч з циганами в Калуші, наше пиво та новий роман «Транс» говорили з Остапом Українцем

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 17.05.2018 07:49
  • 0

Калуш — четверте місто в Україні, де презентуватиме свій новий роман «Транс» Остап Українець. Він тут народився і жив до десяти років. Про його ставлення й сприйняття міста, а також перекладацьку та прозову діяльність поговорили напередодні презентації.

Місто дитинства

У мене немає негативних спогадів про Калуш. Не знаю, чи пов’язано це з тим, що у мене про місто суто дитячі спогади і тому вони приємні, чи то вони справді тільки приємні.

Ми жили на Сівецькій. Тоді це була міська периферія, можливо й зараз так. Звичайно, любили з хлопцям лазити по териконі. Інколи шукали там металобрухт і здавали. Потім мали за що купити собі морозива. Одного разу натрапили там та циганський табір. Це був дуже цікавий і тривожний досвід, але, мабуть, саме відтоді в мене зникло упередження до них і віра в різні лякачки.

Вулиця Сівецька восени KalushNews.City

Чесно, знаю дуже мало з історії Калуша. Раніше й дізнаватися не було з чого. Зараз уже, здається, мешканці міста більше цікавляться й діляться інформацією про Калуш. Тільки минулого року дізнався, що місто унікальне, бо має дві ратуші. Зараз часто трапляються світлини Калуша кінця ХІХ — початку ХХ століття. 

Це було дуже красиве місто. І мене засмучує, що навіть речі, які зараз наявні та можуть бути прикрасою Калуша, стоять у занедбаному стані. Як ратуша, наприклад.

Зараз для мене Калуш — це приїхав на один день і поїхав. Я не розглядаю це місто, як таке, де буду жити. Хоча не виключаю, що про Калуш можна розкопати щось цікаве, як і знайти в самому місті. 

Калуш згадується в історичному романі «Малхут»

Це історична проза, якщо її так можна назвати, і вона про Івано-Франківськ. Тому не міг не згадати Калуш. Там згадується калуське пиво, яке славилось чудовим смаком. Звісно, не знаю чи тоді воно було смачне. Але калуське експортове п’ю і дуже люблю. Мої знайомі з Києва його фанати. Коли приїжджають сюди, то додому обов’язково везуть кілька пляшок. Згадка про нього у «Малхуті» — це таке собі відсилання для тих, хто про нього знає.

Остап Українець Фото взяте зі сторінки Остапа Українця у фейсбуці

Частково Калуша стосується й один з героїв роману — Орест Гулій зі Старого Угринова. У моєму тексті він займався торгівлею, часто контрабандною. Це вигаданий персонаж. Проте його ім’я і прізвище — справжні. Так звали кума мого дідуся. Він досі живе у Калуші, але не думаю, що читав цю книгу й знає, що його там згадують.

Про стосунки з мамою Оксаною Лісовською

В першу чергу, вона моя мама. І цим все сказано. Мені дуже пощастило з тим, що вона вельми прогресивна людина. У нас були і залишаються добрі стосунки. І, звісно, тішить те, що вона читає. Зараз навряд чи багато є людей за 40, які інтенсивно працюють і при цьому просто читають. Всі люблять казати, що не мають на це часу. Мама перечитує мої рукописи.

До відправки у редакцію я завжди намагаюсь дати текст на вичитку хоча б шістьом особам. Це люди різних зацікавлень й діяльності. І серед них обов’язково є моя мама.

Вона часто, наприклад у «Малхуті», вказує на помилки, на які я б не звернув уваги (та й читач також, але вони для мене важливі). З «Трансом» все вийшло по-іншому. Вона просто прочитала й залишилась задоволеною.

Остап Українець з матір'ю – Оксаною Лісовською на презентації історичного роману "Малхут" у Калуші Фото взяте з сайту vikna.if.ua

Про новий роман «Транс»

Писав я його три місяці, а от ідею виношував набагато довше. Вона з’явилась ще до написання «Малхута». Проте писалося дуже швидко. В основу сюжету лягли мої подорожі Європою, але основа сюжету – це найменше, що там є. І це все, що я можу сказати про роман.

Я не скажу, що ця книга про мене і досвід головного героя — це мій досвід.

Так само й не хочу говорити, про що особисто для мене ця книжка, щоб не нав’язувати свою думку.

Тут є трішки мого досвіду, про який можна подумати: «Ой, Боже, це буде бабуся читати!» (сміється). Більшість тексту з моїм життям чи безпосереднім досвідом ніяк не пов’язані.

Ну а я, своєю чергою, запрошую калушан на презентацію цього роману. Чекатиму всіх у неділю, 20 травня, о 15:00 у центральній бібліотеці на Підвальній, 6.

___

Остап Українець зараз живе в Івано-Франківську. Спілкується англійською, польською, білоруською, російською, трохи німецькою і, «коли припече», чеською. Перекладає з трьох мов виключно на українську. Для видавництва Жупанського, разом з Катериною Дудкою, переклав два томи творів Говарда Філіпса Лавкрафта. Вісім романів Ерін Гантер переклав для харківського видавництва АССА. Зараз займається перекладом творів Едґарда По та праці Майкла Бірда «100 ідей, що змінили мистецтво».

Самостійно вивчив кілька мертвих мов. Зокрема, перекладає для себе зі старогерманських та скандинавських.

Зараз працює над наступним романом. Він буде присвячений Ісландії ХІ століття. Часу, «коли люди вірили, що магія впливає на світ».

Головне зображення: levhrytsyuk.blogspot.com

Коментарі:

Останні новини