Чому ми переїхали до Львова: калушани розповідають

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 26.06.2018 17:29
  • 0

Переїзд калушан до більшого міста є звичним явищем. Хтось їде на навчання і залишається, хтось знаходить там роботу, хтось переїжджає до хлопця чи дівчини.

Ми вирішили поцікавитися у кількох калушан, чому вони переїхали до Львова, чи відрізняється життя у більшому місті від калуського і чим для них є Калуш зараз.

Олексій Оніщук

зберігач фондів Центрального державного історичного архіву Львова

Як я опинився у Львові? Дружину знайшов звідси у Карпатах (сміється). Там був пластовий табір. Отак з 2009 року сиджу в тому Львові.

До того часу працював у Калуській райдержадміністрації, займав управлінську посаду. Коли переїхав до Львова, спочатку працював у Домі Легенд. Пізніше — у Львівській міській раді.

Не залишав Пласту. Часто ходив до архіву. Там шукав матеріали про Пласт, Калуш, а також свій родовід. У 2012 році готувався до міжнародної пластової зустрічі, матеріали шукав у архіві. Саме тоді почув, що одна працівниця архіву йде на пенсію. Вирішив дати своє резюме. І мене взяли на роботу. Працюю там досі. Змінювати щось не хочу. Мені дуже подобається моя робота.

Не можу сказати, що ритм життя у Калуші відрізняється від львівського. Тобі здається, що тут шалений рух, коли ти ще не звик до міста. Ти шукаєш друзів, хочеш все подивитися, відвідати купу подій, які проводять у Львові. З часом у тебе внормовується життя і ти просто не звертаєш уваги на те, що відбувається у місті. У тебе сім’я, знайомі. На вихідні треба погуляти з дітьми, відвідати батьків. Я в такому розслабленому стані живу у Львові уже п’ять років. Єдине, що відрізняє життя у Львові від калуського — воно набагато дорожче.

Скажу так, якщо мене запитають: «Що там у Львові?» — я не знатиму, що відповісти. Мені легше розповісти, що там зараз у Калуші.

Мар’яна Василів

інженер-проектувальник

Я завжди хотіла до великого міста. Ще зі школи. І це мало бути щось більше за Франківськ. У школі нас возили на екскурсію до Львова. Мені дуже сподобалось. Тому, коли вступала до ВНЗ, то обирала між Львовом і Харковом. Все ж, саме до Львівської політехніки зразу ж подала оригінали. Туди й вступила.

Я — інженер-проектувальник. З такою професією у Калуші важко знайти роботу. Я шукала й у Франківську. Там також нічого для мене немає. У Львові роботу за професією знайшла одразу ж після закінчення універу.

Звичайно, до Калуша тягне. До рідних, друзів. Я живу у Львові уже вісім років і лише зараз можу сказати, що у нас з чоловіком є львівські знайомі. Мій чоловік також з Калуша. Ми не ідентифікуємо себе львів’янами. Можливо, коли буде своє житло тут, то й ідентифікація з’явиться. Зараз ми себе асоціюємо з Калушем.

Ритм життя у Львові відрізняється від калуського, тут все відбувається швидше. Ти повинен все планувати наперед. Не можеш на півгодини пізніше вийти з дому, щоб добратися на роботу і т.д. А ще тут завжди щось відбувається. Ти постійно маєш вибір: куди піти й на що подивитись. Йдеш по центру, а тут на кожному кроці рух. Мені це дає стимул самій не сидіти на місці.

Анжеліка Савчук

історик

У Львові я вже шостий рік, переїхала сюди, бо вступила до університету. Вже тоді точно знала, що не захочу їхати зі Львова. Було страшно, місто ж велике.

За шість років Львів став рідним. Ритм життя тут відмінний від калуського: насичена буденність і вихідні. А ще часті зустрічі, заходи, можливості для розвитку. Хоча і в Калуші зараз з цим нема проблем, проте років п’ять-шість тому цього не було.

Зараз Львів ближчий для душі, ніж Калуш. Хоча його простори не зрівняються із зручним Калушем. Я іноді сумую за рідними, тому люблю казати жартома, що якби Калуш був ближче до Львова — було б ідеально (сміється).

Головне зображення: Так люблю той Львів, що бракує ми слів

Коментарі:

Останні новини